Про активізацію процесу нагромадження капіталу
Позитивна динаміка нагромадження капіталу в українській економіці останніх років зумовлена використанням значної кількості джерел його фінансування. У цьому аспекті проведений аналіз джерел фінансування інвестицій в основний капітал в 1997-2003 рр. довів, що основним таким джерелом є власні кошти підприємств [1, с. 223].
У масштабах національної економіки прибуток підприємств використовується переважно на поновлення обігового капіталу, а не на нагромадження основного капіталу. У секторі нефінансових корпорацій самофінансування капіталоутворення відбувається лише на рівні 30-40%, а значна частина інвестицій у цьому секторі фінансується за рахунок зростання неофіційних доходів та кредиторської заборгованості.
Проблема фінансування інвестицій за рахунок запозичених ресурсів для забезпечення розширеного відтворення полягає в нагромадженні необхідної величини фінансових ресурсів у вигляді заощаджень. Забезпечення відповідного співвідношення між інвестиціями та заощадженнями є важливою умовою активізації нагромадження капіталу.
Кредитно-банківська система впливає на розвиток процесу нагромадження капіталу насамперед задовольняючи потребу реального сектору економіки в грошах і кредитах. Однак вона поки що не повною мірою відповідає вимогам такого розвитку (табл.1).
Як видно з таблиці, третина кредитів наданих комерційними банками становлять довгострокові кредити інвестиційного характеру.
Таблиця 1
Основні показники кредитної діяльності банків України в 2001-2005 рр.
(на 01.01 відповідного року), млн. грн.
Розраховано за даними [2, с. 48; 3, с. 68].
Подальший аналіз джерел фінансування інвестицій пов’язаний з ринком цінних паперів. Він є елементом системи мобілізації національних заощаджень і трансформації їх в інвестиції, які є важливим джерелом розширеного відтворення. Фондовий ринок і його інфраструктура є важливим чинником ефективного використання інструментів мікроекономічного впливу на підприємства, стабілізації та розвитку економіки.
Доведено, що абсолютним розмірам нагромадженого капіталу належить значна роль у процесі розширеного відтворення. Водночас прискорений приріст основного капіталу не може відбуватися без якісних перетворень у системі виробництва. Мова йде не тільки про збільшення самої норми нагромадження капіталу, тобто про збільшення частини валового продукту, яка використовується для розширення виробництва і тому призводить до скорочення поточного споживання. Збільшення норми нагромадження капіталу, як правило, підвищує технічний рівень капітальних ресурсів, що покращує такі якісні характеристики відтворювального процесу, як капіталоозброєність і продуктивність праці, з одного боку, і капіталоємність і матеріалоємність продукту – з іншого.
Капіталовкладення є найбільш динамічним елементом системи відтворення. Унаслідок збільшення маси застосовуваних засобів виробництва, технічна озброєність праці збільшилася несуттєво, що вказує на прискорене вибуття морально застарілих засобів виробництва. Відносно значні темпи зростання ВВП і продуктивності праці останнім часом пояснюються певним удосконаленням продуктивних сил, що використовуються, хоча динаміка інтенсифікації в країні ще не досягла рівня, за якого рушійною силою економічного зростання стає ефективне використання інвестицій в основний капітал. Розрив між кількісними і якісними показниками економічного зростання проявляється дуже чітко, оскільки приріст продуктивності праці не компенсує зменшення віддачі капіталовкладень.
Визначальний вплив інвестиційного процесу на еволюцію відтворювальних пропорцій в українській економіці пов’язаний не лише і не стільки з науково-технічною реконструкцією господарства і дуже повільним створенням технологічного укладу, зміст якого визначається „економікою знань”. Значні інвестиційні ресурси потрібні для вирішення проблеми зайнятості та інших соціальних проблем, відновлення діяльності підприємств традиційного сектору економіки, створення виробничої і ринкової інфраструктури.