Практичні аспекти емісії єврооблігацій комерційними банками України
Пріоритетним завданям банківської системи України є підвищення капіталізації українських банків. Недостатній рівень капіталізації банків вказує на їх ненадійність, нестабільність та неготовність до несприятливих змін кон'юнктури ринку. Нарощення капіталу українським банкам потрібно проводити ринковими методами. Однак до цього питання слід підходити з точки зору поняття диверсифікації. Найбільш ринковий шлях для банків для збільшення капіталу – це залучення інвесторів шляхом виходу на міжнародний ринок зі своїми цінними паперами, зокрема єврооблігаціями. Диверсифікація джерел поповнення пасивів комерційних банків є актуальною, враховуючи їх залежність від традиційних джерел, таких як міжбанківські кредити, депозити юридичних та фізичних осіб, рефінансування банків НБУ.
Використання банками єврооблігацій як інструменту запозичення ускладнюється відсутністю досконалого законодавчого забезпечення. Стаття 12 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 8 червня 1991 р. № 1201-XII передбачає, що корпоративні емітенти не можуть випускати облігації в іноземній валюті, тоді як це суперечить економічній природі єврооблігації, яка має бути номінована в іноземній валюті. Тому використання прямої емісії єврооблігацій поки що не можливе для українських емітентів. Однак, законотворці, розуміючи ситуацію, протягом 2004 – 2005 рр. розробили закопроект нового Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" (далі – проект нового Закону), який був прийнятий 30.11.2005 р. і відправлений на доопрацювання. Цей закон має відповідати сучасним ринковим реаліям. Так, надається право українським корпоративним позичальникам випускати облігації (включаючи єврооблігації) в іноземній валюті.
Оскільки Закон "Про цінні папери і фондовий ринок" ще не прийнятий, то вітчизняні позичальники продовжують використовувати опосередковані схеми, такі як : 1. Випуск цінних паперів "нот участі в кредиті " (Loan Participation Notes, LPN), коли емітентом виступає іноземний банк, що випускає облігації участі в кредиті та забезпечує їх розміщення серед іноземних інвесторів. А одержані від розміщення облігацій кошти надає у вигляді кредиту українській компанії. Банк-емітент виплачує доход за паперами тільки після отримання коштів від позичальника. Така схема є найбільш поширеною серед українських учасників ринку євробондів. 2. Створення спеціалізованої структури, афільованої з позичальником – (Special Purpose Vehicle), яка емітує цінні папери. Схема переказу отриманих коштів в Україну довільна. Найчастіше це кредит або депозит. Складності схеми: надання гарантій компанією-емітентом або державою. Законодавче регулювання схем LPN і SPV: одержання а) індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення інвестиції за кордон; б) індивідуальної ліцензії НБУ на перерахування валютних коштів за кордон (для SPV); в) свідоцтва НБУ про реєстрацію кредитного договору (для SPV).
Однак, напрацьовані останніми роками схеми емісії єврооблігацій корпоративними емітентами, у тому числі банками будуть анульовані введенням нових нормативно-правових актів. Наприклад, проектом Положення ДКЦПФР "Про порядок надання дозволів на розміщення і обіг цінних паперів українських емітентів за межами України" (далі – Положення), який вводить нові правила і обмеження. Відповідно до цього Положення: 1) дозволятиметься емісія облігацій, номінованих в іноземній валюті, 2) обсяг емісій українських цінних паперів через фондові інструменти в іноземній валюті, обмежуватиметься 30% статутного фонду емітента; 3) необхідність отримання спеціальних дозволів в ДКЦПФР на здійснення таких емісій. Обмеження щодо емісій єврооблігацій, на думку автора, спричинять жорсткий удар по данному виду альтернативних джерел фінансування пасивів комерційних банків. Оскільки одержання дозволу в ДКЦПФР вимагатиме реєстрації випуску, отримання котирування єврооблігацій на українській фондовій біржі, надання звітності про емітента й інформації про кредиторів. Ці процедури відстрочать випуск єврооблігацій на 3-5 місяців. За цей час кон'юнктура євроринку може значно змінитися в негативну сторону для позичальника, що зробить емісію цінних паперів неефективною.
Посилити контроль за емісіями єврооблігацій банків виявив намір і НБУ. Обмеження можна ввести через його Положення або, навіть, через Закон України "Про валютне регулювання і валютний контроль". Причинами цього, на думку Нацбанку, є неконтрольоване зростання грошової маси, що індукує інфляцію. Раціональне підгрунтя у цьому є. Однак, треба виходити з того, що запозичені банками кошти на євроринку мають кінцеву мету кредитування економіки. Раціональне практичне використання коштів буде працювати на приріст ВВП країни, позитивно впливаючи на економічне зростання.На сьогодні, здійснити емісію єврооблігацій можуть лише найбільші банки України, враховуючи такі аспекти як мінімальний обсяг емісії у 100 млн. дол., отримання рейтингу агенством, яке користується довірою міжнародних інвесторів (Moody's, Standart&Poor's, Fitch-IBCA), вибір консультанта (лід-менеджера, андерайтера) тощо. Основні українські банки-позичальники на міжнародному ринку вільних кредитних ресурсів представлено в табл.1.
Висновок. Рекомендаціями щодо пом'якшення тиску з боку державних органів на корпоративних позичальників на міжнародному ринку є: 1. Введення спрощеного оформлення емісії європаперів ДКЦПФР у часі, яка б враховувала особливості щодо мінливості кон'юнктури міжнародного фондового ринку; 2. Дозвіл здійснювати опосередковані схеми емісії єврооблігацій як альтернативу до прямої емісії (після набрання чинності новим Законом), враховуючи зарубіжний досвід їх практичного використання. 3. Здійснення помірного контролю за емісіями європаперів банків регулюючими органами, оскільки підвищення капіталізації банківської системи – одна з основних задач, реалізація якої дасть змогу знизити вартість кредитних ресурсів для підприємств України, що мають в них гостру потребу.