Особливості формування власних і залучених коштів комерційних банків

До позичених депозитних коштів належать кредитні ресурси, куплені на міжбанківському кредитному ринку. З цією метою банки проводять такі операції:

• операції РЕПО (угоди про продаж цінних паперів зі зворотним їх викупом);

• отримання позик НБУ;

• отримання міжбанківських кредитів.

Окрім того, джерелом придбання позичених коштів є емісія банківських векселів.

Операції за депозитами

У сучасних умовах джерела коштів, що розміщуються на депозитах, досить різноманітні. Це кошти на рахунках підприємств державного й недержавного сектора економіки, рахунках державних закладів і організацій, громадських і релігійних організацій, кошти орендарів, фермерів, тих, хто здійснює індивідуальну трудову діяльність. З точки зору банківського управління депозити можна поділити на дві групи: рахунки "до запитання" і строкові рахунки.

Депозити до запитання використовуються насамперед для здійснення поточних розрахунків. Власник рахунка може обирати при цьому різні форми платежів: платіжними дорученнями, готівкою, чеками, переказом (чи векселем). Відкривши такий рахунок, клієнт передає банку право технічного ведення своїх платіжних операцій. Депозити до запитання класифікуються залежно від характеру й належності коштів, що зберігаються на рахунках, зокрема кошти на розрахункових поточних рахунках державних і недержавних підприємств, організацій, установ.

Щодня здійснення платіжних операцій у банках потребує від банківських спеціалістів істотних витрат праці, які, хоч і знижуються через застосування комп'ютерної техніки, мають значну питому вагу в банківських витратах. Однак ці витрати більшою чи меншою мірою можуть компенсуватися тим, що клієнти, які відкрили рахунки до запитання, не в повному обсязі використовують свої кошти на рахунках. Тому досить стабільно не використовується так званий твердий залишок, який використовується банком для своїх комерційних цілей, тобто він може надавати їх у позику. У середньому цей залишок є певною очікуваною величиною і утворюється внаслідок того, що безліч клієнтів банку регулярно знімають кошти зі своїх поточних рахунків і поповнюють їх через певний час. Але більшість клієнтів для оплати своїх зобов'язань не використовують всього вкладу. Навіть тоді, коли підприємство щоденно здійснює платежі, на рахунках залишаються певні грошові залишки. Якщо протягом тривалого періоду потоки надходжень і витрат на рахунках залишаються збалансованими, динаміка величини твердого залишку на рахунках зумовлюється, в основному, циклічним характером підприємницького процесу. Такий залишок коштів на рахунках до запитання доцільно використовувати для розширення активних операцій, а отже, для підвищення прибутковості роботи банку. Без особливого ризику можна з цих коштів в певному обсязі надавати короткострокові кредити.

Вклади до запитання можна оформляти на поточні рахунки або на контокорентні рахунки, між якими є відмінність. Власник поточного рахунка може зняти з нього лише суму фактичного залишку коштів, тобто має змогу використати лише обсяг власних грошей. Коли банк відкриває своєму клієнтові контокорентний рахунок, то на ньому можливий як плюсовий, так і мінусовий залишок. Іншими словами, клієнт у будь-який час може не лише повністю використати власні кошти на рахунку, а й одержати від банку певний кредит у межах встановленого банком ліміту за дебетовим сальдо цього рахунка.

Другу групу депозитів утворюють строкові вклади. Комерційні банки приймають строкові вклади двох видів: вклади з безумовним строком вилучення і вклади з попереднім повідомленням про вилучення коштів з нього. Ці депозити, що мають в основному короткостроковий характер, вносяться, як правило, не менш як на один місяць. Для вкладника зміст строкового вкладення грошей полягає в одержанні більш високих відсотків.

Банк також має змогу використовувати депозитні кошти більш тривалий період, а отже, збільшувати відсоткові доходи.

Якщо у разі безумовних строкових вкладів (без попереднього повідомлення) після закінчення договірного терміну клієнт автоматич-но отримує право вилучити кошти з них у будь-який час, то при строкових вкладах з попереднім повідомленням у банк має надійти спеціальна заява вкладника. Термін подачі такого повідомлення про вилучення коштів вкладу попередньо обумовлюється і відповідно до цього встановлюється величина відсотка по вкладу. Якщо клієнт хоче вилучити гроші з вкладу, то він має своєчасно повідомити про це банк згідно із зазначеними в договорі термінами повідомлення. Банківські менеджери, ураховуючи майбутні операції з вилучення депозитів, мають рефінансувати підписані кредитні угоди з інших джерел.