Український ринок карткових розрахунків, зокрема фізичних осіб, визначення основних проблем, що склалися та шляхів їх вирішення, аналіз перспектив роз

Розрахункова картка є карткою багатоцільового призначення, яка служить інструментом керування поточним рахунком. Від дебетної картки та електронного гаманця розрахункова картка відрізняється наступним:

џрозрахункова картка не містить інформації про залишок поточного рахунку, тому всі платежі відбуваються в режимі on-line;

џпісля авторизації клієнта (визначення доступності грошей на рахунку) та підтвердження платоспроможності сума купівлі з поточного рахунку перераховується на тимчасовий рахунок (блокується) і не бере участь в наступних авторизаціях;

џрозрахункова картка розрахована на платежі середніми та великими сумами, тому платежі здійснюються в режимі on-line; але це не виключає можливості використання картки для платежів дрібними сумами;

џна залишок рахунку нараховуються відсотки.

Видача розрахункової картки аналогічна процедурі видачі дебетної картки.

Операції завантаження розрахункової картки фактично зводяться до розміщення клієнтом коштів на свій розрахунковий рахунок. Процедура платежу за товари та послуги за допомогою розрахункової картки відбувається на платіжному терміналі з пред`явленням ПІН-коду в режимі on-line до процесингового центра та (або) банка-емітента для будь-яких сум.

Корпоративні картки

Корпоративні картки або картки юридичних осіб, які дозволяють здійснювати операції платежу за товари та послуги, можуть мати декілька різновидів реалізації. Доцільно виділити два основних варіанти:

І варіант. Картка підзвітної особи - використовується для оплати ділових витрат (витрати у відрядженні, підзвітні суми, і т.д.). Всі операції по такій картці відображаються в бухгалтерському обліку юридичної особи чеками в поданні з паперовими документами, що підтверджують призначення платежу. По функціям це є дебетна картка, а операція занесення грошей на картку буде оформлюватися платіжним документом аналогічно видачі підзвітних коштів. Для такої картки може бути реалізована можливість до завантаження з рахунку в рамках ліміту, записаного на картці.

ІІ варіант. Картка управління поточним рахунком. Така картка може бути використана як для оплати товарів і послуг безпосередньо на терміналах комерсантів (в даному випадку платіж повинен супроводжуватися “чеком” та підтверджувальним документом - товарний чек, договір, відповідно якому здійснюються перерахування, і т.п.), так і на спеціалізованих пристроях формування електронних аналогів платіжних доручень. В останньому випадку клієнт має можливість вказати на пристрої реквізити отримувача (і призначення платежу), і трансакція крім стандартних полів, буде доповнена полями платіжного доручення, що вимагаються законодавством. Таким чином, ця картка є деяким електронним аналогом чека.

Отримання готівки по картці підзвітної особи можливе в межах сум, занесених на картку (для забезпечення оплати послуг на підприємствах, не обладнаних терміналами), а по картці управління рахунком - в межах сум, які визначаються банками-емітентами.

Наступною ознакою, за якою можна класифікувати банківські пластикові картки це спосіб запису інформації на картку: графічний запис; ембосування; штрих-кодування; кодування на магнітній смузі; чіп; лазерний запис (оптичні картки).

Самою ранньою і найбільш простою формою запису інформації на картку було і зостається графічне зображення. Воно і зараз використовується на всіх картках. На універсальних банківських картках передбачено зразок підпису, а прізвище та ім’я ембосуються (механічно видавлюються). За допомогою ембосування робиться відбиток на сліпі при оплаті карткою.

Запис інформації на картку за допомогою штрих-кодування застосовувався до винаходу магнітної смуги і в платіжних системах розповсюдження не отримав. Але картки зі штрих-кодами є досить популярні в спеціальних карткових програмах, де не вимагаються розрахунки, їх популярність пов`язана з відносно низькою вартістю таких карток та обслуговуючого обладнання.Магнітний запис на сьогодні є самим розповсюдженим способом нанесення інформації на пластикові картки у платіжних системах. Але вже за останні 15-20 років стало зрозуміло, що магнітна смуга вже не забезпечує необхідного рівня захисту інформації від підробок.