інфляційного Всесвіту
У процесі вивчення Всесвіту нерідко виявляються незвичайні об'єкти і явища, які тривалий час не дістають задовільного пояснення з точки зору існуючих фундаментальних фізичних теорій. До подібних ситуацій може бути три підходи.
Так, наприклад, явища, які не укладаються в межі відомих фізичних закономірностей, можна прийняти за такі, що не підпорядковані природним закономірностям взагалі, тобто за надприродні. Це найпростіше «розв'я¬зання» проблеми, що не потребує ні доказів, ні якихось подальших досліджень. Саме з цих позицій релігійні теоретики намагаються тлумачити незвичайні явища, які ще не знайшли досить повного пояснення в сучасній фізиці, зокрема і явища космічні, як свідчення обмеже¬них можливостей науки і божественної суті природних процесів.
Однак наука не визнає подібних підходів, її багато¬віковий досвід переконливо свідчить про те, що будь-яке, навіть найзагадковіше явище, кінець кінцем дістає природне пояснення.
Другий шлях полягає в тому, щоб, незважаючи на труднощі і невдачі, прагнути до зведення незвичайних явищ до вже існуючого знання.
Зрозуміло, що аналіз будь-яких нових фактів, тим більше незвичайних, з точки зору загальноприйнятих фундаментальних фізичних теорій не тільки бажаний, а й абсолютно необхідний. Проте, з іншого боку, це аж ніяк не виключає правомірності спроб узагальнення цих теорій, оскільки може виявитися, що факти, про які йде мова, лежать поза межами їх застосування. Можна на¬вести чимало прикладів з історії природознавства, коли подібні узагальнення виявлялися не тільки абсолютно необхідними, а й великою мірою плідними.
Тим більше не можна погодитися з твердженням, що його висувають деякі вчені на Заході, начебто фізична наука по суті «завершилася». На їхню думку, все роз¬маїття існуючих у природі фізичних умов, явищ і об'єк¬тів може бути зведене до скінченної кількості фундаментальних законів, і ці фізичні закони, що керують рухом матерії у Всесвіті (за винятком лише закономірностей явищ, які відбуваються в ультраневеликих ділянках і за дуже великих густин), до нинішнього часу вже відкри¬то і вивчено, і будь-яке щойно виявлене явище безпе¬речно можна описати за допомогою цих законів.
Проте така точка зору не має під собою жодних під¬став. Ще на початку цього сторіччя В. І. Ленін, аналі¬зуючи новітні фізичні відкриття того часу, підкреслю¬вав, що «електрон є так само невичерпний, як і атом, природа безконечна...» 1. Так само нескінченний і процес пізнання матеріального світу, що оточує нас. Наші знан¬ня про нього стають дедалі глибшими і різнобічними, ніколи не досягаючи межі.
З визнанням нескінченної різноманітності матеріаль¬ного світу пов'язаний третій підхід до вивчення-незви¬чайних явищ, який допускав можливість того, що ці явища лежать за межами застосовності існуючих фунда¬ментальних фізичних теорій, і для їх пояснення знадо¬биться розробка нових, загальніших теорій. Але це трапляється порівняно рідко — у більшості випадків нові факти рано чи пізно знаходять пояснення в межах існуючих знань. І все ж у процесі наукового дослідження час од часу обов'язково зустрічатимуться і такі факти, які вимагатимуть виходу за межі звичних теорій.Отже, та обставина, що наука, «прориваючись» у но¬ві зони дослідження, виявляє незвичайні «дивні», «ди¬вовижні» з точки зору існуючих поглядів явища, ніякою мірою не спростовує наших діалектико-матеріалістичних уявлень про навколишній світ. Навпаки, подібні відкрит¬тя є наочним підтвердженням одного з основоположних принципів діалектичного матеріалізму — про нескінчен¬ну різноманітність і якісну невичерпність матеріального світу.
Як ми знаємо, у вченні М. Коперника стверджувало¬ся, що центром нашої планетної системи є не Земля, а Сонце, і цим було завдано нищівного удару по церковно-релігійним уявленням про світобудову. Ця карди¬нальна зміна астрономічної картини світу становила зміст локальної революції — першої революції в астро¬номії.
Однак цим зміст наукової революції Коперника не вичерпується. Вчення Коперника утвердило новий над¬звичайно важливий методологічний принцип: світ може бути не таким, яким ми його безпосередньо спостерігаємо, і завдання науки полягає в тому, щоб пізнати справжню сутність явищ, сховану за їх зовнішньою видимістю. Цей принцип визначив зовсім нове бачення світу, докорінним чином змінив характер наукової ді¬яльності і став тим методологічним фундаментом, на який спирався весь подальший розвиток природознав¬ства. Тим самим революція Коперника в астрономії переросла у глобальну революцію в природознавстві.
На рубежі XIX і XX сторіч відбулася велика рево¬люція у фізиці, що ознаменувалася створенням прин¬ципово нових фундаментальних фізичних теорій — кван¬тової механіки і теорії відносності. Ця революція роз¬горнулася саме тоді, коли класична картина світових явищ, побудована на основі фізики Ньютона з її заліз¬ним зв'язком причин і наслідків, здавалася майже пов¬ністю завершеною і здатною пояснити будь-які явища.