Пошук і дослідження неземних форм життя. Планетарний карантин, необхідні при цьому заходи

Проте клімат Марса, атмосфера віддалено аналогічні земними. Ця планета вільна від зараження речовинами земного походження. Тому виявлення життя на ній найбільше ймовірно.

Цікаві спостереження.

Не дивлячись на всі ці доводи, ряд спостережень промовляє на користь життя на Марсі настільки переконливо, що не можна не згадати про них. Приведемо деякі з них.

Ділянки марсіанської поверхні, що учені називають морями, виявляють всі ознаки життя: під час марсіанської зими вони чи тьмяніють майже зникають, а з настанням весни полярні шапки починають відступати, і тоді “моря” негайно починають сутеніти; це потемніння просувається до екватора, тоді як полярна шапка відступає до полюса. Важко придумати цьому явищу інше пояснення, крім того, що потемніння викликається вологою, що виникла при таненні полярної шапки.

Поступове просування потемніння від краю полярної шапки до екватора відбувається з постійною швидкістю, однакової щорічно. У середньому фронт потемніння рухається до екватора зі швидкістю 35 км / доба. Саме по собі це неймовірно, оскільки швидкість вітру на поверхні Марса (рух жовтих пилових хмар) досягає 48 - 200 км / година і для нього типова форма гігантських циклонів. Усе це виглядає аномалією, якщо вважати, що потемніння ґрунту обумовлене переносом вологи з полярних шапок атмосферними плинами. У всякому разі, фізичні теорії, що висувалися дотепер для пояснення цього явища, були відкинуті.

Іноді марсіанські “моря” покриваються шаром жовтого пилу, але через кілька днів з'являються знову. Якщо вони складаються з марсіанських організмів, ці організми чи повинні прорости крізь пил, чи “стряхнути” її із себе. Разюча “ щільність” марсіанських “морів” порівняно з навколишніми їх так називаними “пустелями”. Якщо “моря” так добре фотографуються крізь червоний фільтр, то, виходить, вони складаються з організмів, що покривають ґрунт суцільним шаром (аналогічне спостереження наших пустель з літака з висоти, такий, щоб окремих рослин не можна було розрізнити).

У марсіанських “морях” і “пустелях” іноді швидкі, що відбуваються протягом декількох років зміни. Так, у 1953 р. з'явилася темна область величиною з Францію (Лаоконов вузол). Вона з'явилася там, де в 1948 р. була пустеля. Якщо така навала на “пустелю” зробили марсіанські рослини, то вони, мабуть, не просто існують. Це спостереження так разюче, що можна подумати про Марсіанський розум, що відвоював для себе частина “пустелі” за допомогою агротехніки. Зроблені апаратами “Маринер” знімки показують, що в областях, називаних астрономами “морями”, кратери розташовані найбільше густо. Так чи інакше - імовірно, що життя могло зародитися на дні кратерів і потім перейти на височині між ними. У дуже гарних умовах видимості марсіанські “моря” дійсно розпадаються на безліч дрібних деталей, але в нас немає основ вважати, що зараз життя обмежується дном марсіанських кратерів, тому що “моря” занадто великі для такого пояснення.Не дуже давно була висунута гіпотеза (И. С. Шкловским) про те, що супутники Марса можуть бути штучними. Вони рухаються по майже круговим, екваторіальної орбіта, і в цьому змісті вони відрізняються від природних супутників будь-якої іншої планети Сонячної системи. Вони знаходяться на близькій відстані від Марса і по величині дуже невеликі (близько 16 і 8 кілометрів у діаметрі). Як видно, їхня відбивна здатність більше, ніж у Місяця. Прискорення при русі одного із супутників відбувається таким чином, що їсти підставу допустити, що супутники представляють порожню сферу.

На поверхні Марса іноді спостерігаються дуже яскраві світлові спалахи. Іноді вони продовжуються по 5 хвилин, а слідом за цим виникає біла хмара, що розширюється. У деяких учених склалося враження, що з 1938 року - першого відомого такого випадку - така подія повторювалася 10 - 12 разів. Яскравість спалаху еквівалентна яскравості вибуху водневої бомби. Такий яскравий блакитнувато - біле світло навряд чи може бути вулканічним, а зривши упалого метеорита не міг би продовжуватися так довго. Але в той же час навряд чи це термоядерний вибух. Чи є так називані спалахи на поверхні Марса чи феноменів яким - те продуктом розуму? Для відповіді на це питання треба буде досліджувати Марс безпосередньо.

Канали. Ці утворення на Марсі довго були предметом суперечки як можливий доказ розумного життя. У цієї замкнутої мережі ліній, що стає видимої при сприятливих умовах у нашій атмосфері і на поверхні Марса, повинне бути пояснення. Перша особливість у тім, що це замкнута мережа, у якої лише далеко не всі лінії попросту обриваються в “пустелях”, не приєднуючи ні до чого іншому. Друга - у тім, що лінії сітки перетинаються в темних плямах, названих оазисами. На Місяці немає нічого схожого. І ця мережа несхожа на лінії чи скидання тріщини між кратерами (метеоритними) на поверхні Землі. Але міста на дні кратерів напевно будуть з'єднані мережею комунікацій, включаючи підземну зрошувальну систему, уздовж якого розташовуються ”ферми” (цим, може бути, порозумівається ширина каналів - до 30 - 50 кілометрів). Зараз можна сказати, що сірі лінії, що спостерігалися на Марсі, незвичайно правильної геометричної форми - результат складної і недостатньо дослідженої оптичної ілюзії, що виникає при спостереженні планети, а також при фотографуванні в слабкі чи телескопи при поганій якості зображення. На знімках, отриманих з космічних станцій, сітка “каналів” на Марсі отсутствует, проте окремі квазилинейные природні утворення існують. Але серед них великі не мають досить правильної форми, а дрібні ні при яких умовах не могли бути замічені з Землі.