ЗМІННІ Й НЕСТАЦІОНАРНІ ЗОРІ
1. Цефеїди. Як ви вже знаєте, зміни видимої яскравості в системах алголів спричинені не зміною світності самих' зір, а їх періодично повторюваними затемненнями. Разом з тим у наш час відомі десятки тисяч фізичних змінних зір, у яких реально змі¬нюється їхня світність. Причому в одних вона змінюється строго періодично, а в інших — з часто порушуваною періодичністю або навіть безсистемне).
Отже, зміна розміру й температури спричиняє зміну світності зір. Тому для всіх фізичних змінних зір типово, що разом із зміною світності відбуваються ті чи інші зміни в спектрі, тобто в стані їх атмо¬сфери.
З періодичних змінних зір особливий інтерес становлять ц е ф е ї д й. Це білі або жов¬туваті зорі. Свою назву вони дістали за типовим представ¬ником — зорею 6 Цефея. Пе¬ріод її змінності 5,37 доби й амплітуда зміни яскравості від 4,6 до 3,7 зоряної величини. Амплітуди зміни яскравості цефсїд становлять не більш як 1,5 зоряної величини при пе¬ріодах від десятків хвилин до
кількох десятків діб. Цей період у них багато років незмінний з точністю до часток секунди.
Па малюнку подано зміни яскравості та супровідні зміни температури і променевої швидкості цефеїд.
Із зміною температури дещо змінюється й спектральний клас цефеїд. Причина цього в тому, що цефеїди — пульсуючі зорі. Вони періодично розширюються і стискуються. Стискання зовнішніх шарів спричиняє їх нагрівання.
Цефеїди поділяють на дві групи: короткоперіодичні, інакше зорі типу КК Ліри, з періодами, меншими за 1 добу, і класичні з періодами, більшими за 2 доби. Перші з них гарячіші й мають однакову абсолютну величину М = 0,5.
Класичні цефеїди холодніші й мають незвичайну особли¬вість. Це надгіганти, і їхня світність тим вища, чим більший період зорі. Цефеїди, які найповільніше змінюються, найяскраві¬ші. При періоді близько 50 діб їхня світність в 10000 раз біль¬ша, ніж у Сонця. Встановивши світність цефеїди за періодом змі¬ни її яскравості, що легко визначається безпосередніми спостере¬женнями навіть у найслабших цефеїд, можна обчислити абсолют¬ну зоряну величину М і, порівнявши її з видимою зоряною величи¬ною т. визначити відстань до зорі за формулою
Lg D = 0,2 (m —М)+1, що випливає з формули (4).
Тому залежність світності від періоду цефеїд надзвичайно важлива для визначення відстаней і розмірів нашої зоряної системи.
Яскраві цефеїди-гіганти нам видно, як маяки Всесвіту, здалеку. По них ми й намічаємо контури нашої зоряної системи.
2. Нові зорі. Назва «нові зорі» збереглася з давніх часів за зорями, які вважалися справді новими. Зібрані колекції фото¬графій показали, що так звана нова зоря насправді існувала й ра¬ніше, але раптом спалахнула, внаслідок чого її яскравість за короткий час збільшилася в десятки тисяч разів. Після спалаху зоря поступово повернулася до попереднього стану. Амплітуда зміни яскравості нових зір — від 7 до 14 зоряних величин, тобто їх світність може змінюватися в 400000 раз. У максимумі вони бувають від —6 до —9 абсолютних зоряних величин. Можливо, що в нових зір спалахи повторюються з проміжками в тисячі років. Яскраві нові зорі, які в максимумі досягали першої зоряної вели¬чини, спостерігалися рідко, наприклад у 1901, 1918, 1925 рр.
Через несподіваність таких спалахів нові зорі відкривають випадково, їх відкривають переважно любителі астрономії, іноді школярі. Для цього треба частіше оглядати сузір'я поблизу Молочного Шляху. Але не сплутайте планету з новою зорею!
Спалах нової зорі відбувається звичайно за кілька днів — катастрофічна, а повернення до попередньої світності триває роками й супроводиться коливаннями яскравості (мал. 78).
Зміни в спектрі нової зорі показали: яскравість зорі збільшу¬ється тому, що роздувається фотосфера — зростає її поверхня. У момент максимуму світності діаметр нової зорі більший з-а діа¬метр земної орбіти. У момент найбільшої яскравості із зорі зри¬вається зовнішній шар і з швидкістю близько 1000 км/с, розширю¬ючись, рине в простір.
Як нові спалахують лише деякі дуже гарячі зорі помірних світностей, причому всі нові зорі, очевидно, є подвійними, отже, нашому Сонцю спалах не загрожує.