Вулкани Сонячної системи
Вулкани Сонячної системи
Однією з проблем, ви¬вчення якої дає змогу порівняти процеси, що відбува¬ються на планетах, з земними процесами, є проблема вулканізму.
Вулканічні процеси - це один з характерних проявів внутрішнього життя нашої планети. Про масштаби земного вулканізму говорить хоча б той факт, що на Землі налічується близько 540 діючих вулканів, тобто таких вулканів, які хоча б раз вивергалися на пам'яті
людства. З них 360 знаходяться в так званому Вогненно¬му поясі навколо Тихого океану і 68 - на Камчатці та Курильських островах.
Ще більше вулканів, як з'ясувалося останніми рока¬ми, на дні океанів. Тільки в центральній частині Тихого океану їх не менше 200 тисяч.
Одне середнє за потужністю вулканічне виверження супроводжується виділенням такої енергії, яка виділяє¬ться при згорянні 400 тис. т умовного палива. Якщо ж порівняти вулканічну енергію 8 енергією, що міститься в кам'яному вугіллі, то при великих виверженнях їхній «вугільний еквівалент» досягає 5 млн. т.
Величезні кількості твердих частинок, які викида¬ються з надр Землі під час вивержень, надходять в ат¬мосферу і, розсіюючи сонячні промені, справляють по¬мітний вплив на кількість теплоти, що приходить на Землю. Зокрема, є дані, які свідчать про те, що деяким періодам тривалого похолодання в історії нашої планети передувала велика вулканічна активність.
Вивчення вулканізму сприяє пізнанню закономірно¬стей внутрішньої будови Землі. Образно можна сказати, що діючі вулкани - це канали, якими надходить інфор¬мація про процеси, що відбуваються в надрах нашої планети.
Останніми роками при вивченні земного вулканізму дедалі більшого значення набуває зіставлення пов'яза¬них з ним явищ із явищами, що відбуваються на інших тілах Сонячної системи. Так, наприклад, явні сліди вулканічної діяльності виявлено на Місяці. На поверхні нашого природного супутника вельми поширені базаль-ти вулканічного походження, зустрічаються й виходи лави. Вивчення знімків місячної поверхні, зроблених а борту штучних супутників Місяця, показало, що в ці¬лому ряді місць місячної поверхні є застиглі лавові по¬токи і озера. Але, як вважають спеціалісти, активні вул¬канічні процеси відбувалися на Місяці на відміну од
Землі в основному в перші півтора мільярда років після його утворення.
Що ж до Венери, то є дані, які свідчать про те, що на цій планеті вулканічна активність триває й тепер. Як відомо, температура поверхні Венери наближається до 500 °С. Не виключено, що на температуру впливають і вулканічні процеси, зокрема виливання на поверхню планети гарячої лави.
У результаті радіолокаційних спостережень на Вене-рі виявлено гірські масиви, дуже схожі на земні вулка¬ни. Таким, наприклад, є масив Бета, що має близько 1000 км у поперечнику. Над цією зоною зареєстровано значне збурення гравітаційного поля - явище, яке в зем¬них умовах має місце над районами розташування молодих, хоч і не обов'язково діючих вулканів. Припу¬скається також, що численні промені, які розходяться в різні боки від Бети,- це застиглі потоки лави.
На панорамах, переданих радянськими станціями «Венера-9» і «Венера-10», що здійснили посадку біля східного схилу Бети, добре видно нагромадження каме¬нів, очевидно, викинутих під час виверження. При цьому звертають на себе увагу гострі краї багатьох з них. Якби ці камені було викинуто дуже давно, то суворі умо¬ви Венери мали б привести до згладжування їхніх об¬рисів.
На користь припущення про сучасний вулканізм на Венері свідчать і електричні розряди в атмосфері пла¬нети (типу земних блискавок), зареєстровані радянськи¬ми станціями «Венера-11», «Венера-12» і «Венера-13». Виходячи з наявних даних, ці розряди пов'язані з вул¬канічними масивами. Відомо, також, що виверження вулканів на Землі досить часто супроводжуються по¬тужними електричними розрядами.
6 вулкани, щоправда згаслі, і на Марсі. Найбільший з них - гора Олімп заввишки близько 27 км. У тому ж районі розташовано ще два гігантських згаслих вулка-