Походження всесвіту

Походження всесвіту

Проблема зародження всесвіут, подібна старому питанню:

Що було першим курка яйце. Іншими словами, яка сила створила всесвіт. І що створило цю силу. Чи можливо, всесвіт, чи сила, що створювало все це, існували завжди, і не мали початку.

Аж до недавнього часу, учені мали тенденцію не торкатися таких питань тому, що вони належали до метафізики чи релігії, а не до науки.

Проте, останнім часом виникло вчеання про те, що Закони Науки можуть бути навіть на початку всесвіту. У цьому випадку, всесвіт міг визначатися цілком Законами Науки.

Багато ранніх традицій, Єврейська, Християнська й Ісламська релігії, вважали що всесвіт створився досить недавно. Наприклад, Єпископ Ушер обчислив дату в чотири тисячі чотириста років, для створення всесвіту, додаючи вік людей у Старому Завіті. Фактично, дата біблійного створення не так далека від дати кінця останнього Льодовикового Періоду, коли з'явилася перша сучасна людина.

З іншого боку, деякі люди, як наприклад, Грецький філософ Аристотель, Декарт, Ньютон , Галилей не визнавали ідею про те, що всесвіт мав початок. Вони відчували, що це могло бути. Але вони зволіли вірити в те, що всесвіт існував, і повинен був існувати завжди тобто вічно і нескінченно.

Всесвіт був власне кажучи немінливй в часі. Час абсолютний однорідий і синхронізованй. У будь-якій точці всесвіту він однаковий. Простір теж однорідний і изотропно. Масштаб, однаковий у будь-якій крапці всесвіту. Чи вона була створена у своїй дійсній формі, чи вона існував завжди, подібно сьогоднішньої. Це було природне переконання в той час, оскільки людське життя, насправді, дуже короткий відрізок історії, що всесвіт значно не змінив у порівнянні з віком самого всесвіту. У статичне, немінливе вселений, питання про те, що всесвіт існував завжди, чи створилася в минулому, - дійсно матеріал для чи метафізики релігії: кожна теорія могла б узяти до уваги такий всесвіт.

Насправді, у 1781, філософ, Иммануил Кант, написав незвичайну і дуже неясну роботу, Критику Чистого Розуму. Там, він вирішив, що були однаково правильні доводи, обоє для віри, що всесвіт мав початок, і для віри ж, що його не було. Як говорить його назва , його висновки були засновані просто на причині. Іншими словами, вони не узяли в рахунок спостереження про всесвіт. Зрештою, у немінливому всесвіті, чи було що спостерігати?

У такий спосіб перед ученими вставала проблема вибору між вірою в бога і матеріальну віру. Вони ще не знали першопричин походження вселеної, тому що в них не було в той час достатньої наукової бази. Віра в Бога була більш краща. Історично християнство було старше чим наука і природно деякі сприймали науку серйозно , але згодом вона набирала силу і всі частіше люди повертали голову в її сторону.

Таємниця в науці - це те , що наука не може пояснити, як вона не може пояснити те , що було до великого вибуху. Адже усе, що відбувалося до моменту виникнення вселеної, крапки сингулярности, не обговорюється- це догма. А непізнане в науці - це та таємниця , що найближчим часом не може бути розкрита.

У 19-і сторіччі підтвердження початку всесвіт накопичувалися. Земля й інша частина всесвіт, фактично змінилися згодом. З одного боку, геологи зрозуміли що утворення скель, і копалин у них, мало вік чи сотні тисячі мільйонів років. Це було набагато більш довгим терміном ,чим вік Землі, відповідно до Християнства.

З іншого боку, німецький фізик, Больцман, вивів так називаний Другий Закон Термодинаміки. Він указує на те, що загальна сума безладно рухаються часток у вселеної (який виміряється кількістю называющимся ентропія), завжди збільшується згодом. Це, припускає, що всесвіт міг бути в стиснутому стані тільки в один час у крапці початку. У противному випадку, всесвіт повинний вироджуватися в стан повного безладдя з однаковою температурою.

Інші труднощі з ідеєю статичного всесвіту були в тім, що відповідно до Закону Сили Ваги Ньютона, кожна зірка у всесвіті повинний притягатися до кожної іншої зірки. Те як вони могли б залишитися на постійній відстані від один одного? Чи не будуть вони усі разом падати? Ньютон був обізнаний про цю проблему про зірки, що залучають один одного. У листі до Ричарда Бентли, що веде філософу того часу, він погодився, що кінцеве скупчення зірок не може залишитися нерухомим: вони б усі упали разом, у деякій центральній крапці. Проте, він посперечався, що нескінченне скупчення зірок, не повинне падати разом: для них не було б центральної крапки , щоб туди упасти. Цей аргумент являє приклад пасток, одну з яких ми можемо зустріти, коли одні говорять про нескінченні системи. Використовуючи інші шляхи, щоб додати силу в кожній зірці, з нескінченної кількості інших зірок у вселеної, один раз ми можемо одержати інші відповіді на питання: вони можуть залишатися на постійній відстані від один одного. Ми тепер знаємо, що правильна методика повинна розглядати випадок початкової крапки , відкіля відбувся світ.Незважаючи на цих труднощів з ідеєю статичної і немінливий вселенной ніхто в сімнадцятих, вісімнадцятих, дев'ятнадцятих чи ранніх двадцятих сторіччях, не вважав що вселенная могла розвиватися згодом. Ньютон і Эйнштейн, обоє пропустили шанс предсказывания, що всесвіт міг би чи скорочуватися, чи розширюватися. Не можна дійсно ставити це проти Ньютона, через те, що він жив двісті п'ятдесят років перед відкриттям розширення всесвіт. Але Эйнштейн повинний був знати це краще. Коли він сформулював Теорію Відносності, щоб перевірити теорію Ньютона з його власною Спеціальною Теорією Відносності, він додав так називану, "космічну константу''. Це являло собою відразливий гравітаційний ефект, що міг би балансувати ефект притягання матеріалу у всесвіті. Таким чином, було можливо мати статичну модель всесвіту.