Пошук і дослідження неземних форм життя. Планетарний карантин, необхідні при цьому заходи

Отже, сама наявність складних органічних речовин на інших планетах не може служити достатньою ознакою наявності життя. Прикладом у цьому відношенні можуть бути углеродистые хондрити метеоритного походження, у яких міститься до 5-7% органічної речовини (більш докладно про хондрити нижче).

Найбільш характерна риса хімічного складу живих систем земного походження полягає в тім, що усі вони включають вуглець. Цей елемент утворить молекулярні ланцюжки, на основі яких побудовані всі головні биоорганические з'єднання, і насамперед білки і нуклеиновые кислоти, а біологічним розчинником служить вода. Таким чином, єдина відома нам життя, її основа углеродоорганическая белково - нуклеиновая - водяна. У літературі обговорюється питання про можливість побудови живих систем на іншій органічній основі, коли, наприклад, замість вуглецю в кістяк органічних молекул включається кремній, а роль води як біологічного розчинника виконує аміак. Такого роду теоретичну можливість практично було б дуже важко врахувати при виборі методів виявлення і конструювання відповідної апаратури, оскільки наші наукові представлення про життя засновані тільки на вивченні властивостей земних організмів.

Роль і значення води в життєдіяльності організмів також широко обговорюється в зв'язку з можливою заміною чи аміаком іншими рідинами, що киплять при низьких температурах (сірководень, фтористий водень). Дійсно, вода володіє поруч властивостей, що забезпечують її роль як біологічний розчинник. Сюди відносяться амфотерний характер води і її здатність до самодисоціації на катіон Н+ і аніон ВІН-, високий дипольний момент і діелектрична постійна, мала в'язкість, високі питома теплоємність і схована теплота перетворення, що охороняють організми від швидких змін температури. Крім того, роль води в біологічних системах включає фактори стабілізації макромолекул, що забезпечуються загальними структурними особливостями води.

У цілому можна вважати, що углеродоорганическая - водяна хімічна основа життя є загальною ознакою живих систем.

Характерною ознакою структурної організації живих систем є одночасне включення в їхній склад, крім основних хімічних елементів З, Н, ПРО, N, цілого ряду інших, і насамперед сірки і фосфору. Ця властивість може розглядатися як необхідну ознаку існування живої матерії. Специфічність живої матерії, не дивлячись на все це, не можна зводити лише до особливостей физико - хімічного характеру її основних складених елементів - структурних одиниць живого, що мають абіогенне походження.

Загальні динамічні властивості живих систем.

Як вихідні представлення при інтерпретації экзобиологических експериментів необхідно приймати в увагу динамічні властивості живих систем. Розвиток і еволюція біологічних систем йшли в основному по шляху удосконалювання форм взаємодії між елементами і способів регуляції стану системи в цілому. Життя нерозривно зв'язане з існування відкритих систем, властивості яких багато в чому залежать від співвідношення швидкостей процесів обміну енергією і масою з навколишнім середовищем.Результати дослідження динамічних властивостей відкритих систем методами математичного моделювання дозволили пояснити цілий ряд їхніх характерних рис, зокрема встановлення в системі при збереженні постійних зовнішніх умов стаціонарного коливального режиму, що спостерігається на різних рівнях біологічної організації. Ця властивість є важливою ознакою високого ступеня організації системи, що у свою чергу можна розглядати як необхідні умови життя.

Роль світла в підтримці життя.

Важливим аспектом проблеми неземного життя є необхідність зовнішнього припливу енергії для її розвитку. Сонячне світло, головним чином в ультрафіолетовій області спектра, відігравав істотну роль у процесах абіогенного синтезу необхідним припливом вільної енергії, але полягало також і у фотохімічному прискоренні подальших перетворень. Життєдіяльність первинних живих систем також могла багато в чому визначатися фотохімічними реакціями вхідних у їхній склад з'єднань. Багато організмів, що не мають прямого відношення до сучасного фотосинтезу, проте змінюють свою активність при висвітленні. Так, явище фотореактивації кліток організмів видимим світлом після вражаючого дії ультрафіолетових променів, мабуть, є в еволюційному відношенні древнім процесом, що виник у той час, коли первинні живі системи виробили механізми захисту від деструктивної дії, що падало на Землю ультрафіолетового світла.

Слід зазначити, що світло могло і не бути єдиним джерелом енергії на ранніх етапах еволюції органічних сполук. Цю роль могла виконувати і хімічна енергія, що звільняється, наприклад, у реакціях конденсації в неорганічний чи поліфосфат у реакціях окислювання, що згодом склали енергетичну основу хемосинтезу. Однак у цілому життя для свого виникнення і розвитку вимагає, мабуть, постійного зовнішнього припливу вільної енергії, роль якого на Землі і виконує сонячне світло. Тому світло і відіграє важливу роль на всіх етапах еволюції життя, починаючи з абиотического синтезу первинних живих систем і кінчаючи сучасним фотосинтезом, що забезпечує утворення органічних речовин на Землі.