Сонячні і місячні затемнення. Рух Сонця і Місяця
2. Місячні і сонячні затемнення. Земля і Місяць, освітлені Сон¬цем (мал. 22), відкидають конуси тіні (що сходяться) і конуси пів¬тіні (що розходяться). Коли Місяць потрапляє в тінь Землі пов¬ністю або частково, настає повне або часткове затемнення Місяця. Із Землі його видно одночасно скрізь, де Місяць над горизонтом. Фаза повного затемнення Місяця триває, поки він не почне виходи¬ти із земної тіні, і може тривати до 1 год 40 хв. Сонячні промені, заломлюючись в атмосфері Землі, потрапляють у конус земної тіні. При цьому атмосфера дуже поглинає голубі й сусідні з ними промені (згадайте спектр), а пропускає всередину конуса пере¬важно червоні промені, які поглинаються слабше. Ось чому Місяць при великій фазі затемнення забарвлюється в червонуватий колір, а не зникає зовсім. У давнину затемнення Місяця боялися як страшного передвістя, гадали, що «місяць обливається кров'ю». Місячні затемнення бувають до трьох разів на рік з майже півріч¬ними проміжками між ними і, звичайно, тільки в повний місяць.
Сонячне затемнення як повне видно лише там, де на Землю падає пляма місячної тіні. Діаметр плями не перевищує 250 км, тому одночасно повне затемнення Сонця видно тільки на малій ділянці Землі. Коли Місяць переміщується по своїй орбіті, його тінь рухається по Землі із заходу на схід, викреслюючи послідовно вузьку смугу повного затемнення (мал. 23).
Там, де на Землю падає півтінь Місяця, спостерігається частко¬ве затемнення Сонця (мал. 24).Внаслідок невеликої зміни відстаней Землі від Місяця і Сонця видимий кутовий діаметр Місяця буває то трохи більшим, то трохи меншим від сонячного, то дорівнює йому. У першому випадку пов¬не затемнення Сонця триває до 7 хв 40 с, у третьому - тільки одну мить, а в другому випадку Місяць взагалі не закриває Сонця повні¬стю, спостерігається кільцеподібне затемнення. Тоді навколо тем¬ного диска Місяця видно сяючий обідок сонячного диска.
На основі точного знання законів руху Землі і Місяця обчислено на сотні років уперед моменти затемнень і те, де і як їх буде видно. Складено карти, на яких показано смугу повного затемнення, лінії (ізофази), де затемнення буде видно в однаковій фазі, і лінії, від¬носно яких для кожної місцевості можна обчислити моменти почат¬ку, кінця й середини затемнення.
Сонячних затемнень на рік для Землі може бути від двох до п'яти, в останньому випадку неодмінно часткових. У середньому в одному й тому самому місці повне сонячне затемнення буває видно надзвичайно рідко - тільки один раз у 200-300 років.
Особливий інтерес для науки становлять повні затемнення Сон¬ця, які раніше наганяли забобонний жах на марновірних людей, їх вважали передвісниками війни, кінця світу.
Астрономи організовують експедиції в смугу повного затемнен¬ня, щоб протягом секунд, зрідка хвилин повної фази вивчати зов¬нішні розріджені оболонки Сонця, які не можна безпосередньо побачити без затемнення. Під час повного сонячного затемнення небо темнішає, по горизонту горить кільце заграви - світіння атмосфери, освітленої променями Сонця в місцевостях, де затем¬нення неповне, навколо чорного сонячного диска простягаються перлисті промені так званої сонячної корони.
Якби площина місячної орбіти збігалася з площиною екліпти¬ки, кожного молодика відбувалося б сонячне, а кожного повного місяця - місячне затемнення. Але площина місячної орбіти перетинає площину екліптики під кутом 5°9'. Тому Місяць звичайно проходить далі на
мал.4 Переміщення плями місячної тіні по Землі
північ або далі на південь від площини екліптики, і затемнень не буває. Лише протягом двох періодів на рік, розділе¬них майже півріччям, коли повний місяць і молодик перебувають поблизу екліптики, можливі затемнення.
Мал. 5 Послідовність фаз часткового затемнення Місяця
Площина місячної орбіти обертається в просторі (це один з видів збурень у русі Місяця, які спричиняє притягання Сонця) і за 18 років робить повний оберт. Тому періоди можливих затемнень зміщуються за датами року. У давнину вчені помітили періодич¬ність у затемненнях, пов'язану з цим 18-річним періодом, і тому могли наближено передбачати настання затемнень. Тепер похибки передобчислення моментів затемнень становлять менш як 1 с.
Відомості про наступні затемнення і про умови їх видимості по¬дано у «Шкільному астрономічному календарі».