Українські вчені

Сергій Павлович Корольов - видатний конструктор і вчений, що працював в галузі ракетної і ракетно-космічної техніки. Двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, академік Академії наук СРСР, він є творцем вітчизняної стратегічної ракетної зброї середньої і міжконтинентальної дальності й основоположником практичної космонавтики. Його конструкторські розробки в області ракетної техніки представляють виняткову цінність для розвитку вітчизняного ракетного озброєння, а в області космонавтики мають світове значення.

Янгель Михайло Кузьмич25.10 (7.11).1911 - 25.10.1971. Народився в селі Зирянова (Іркутської обл.). Закінчив з відмінністю Московський авіаційний інститут за фахом «літакобудування» (1937), з відмінністю Академію авіаційної промисловості СРСР (1950). Д.т.н. АН СРСР (1960). Трудовий шлях почав помічником майстра текстильної фабрики ім. Червоної Армії і Флоту (м. Красноармейск, Московської області, 1929 - 1931). Конструктор, провідний інженер, помічник головного конструктора, заступник директора заводу на авіаційному заводі ім. Менжинського в КБ М. Полікарпова (1935-1944). Заступник головного інженера ОКБ О.І. Мікояна (1944). Провідний інженер у КБ В.М. Мясіщева (травень 1945). Брав участь у розробці літака І-153, роботі акціонерного товариства «Амторг» у США. Організував доведення винищувачів І-180, І-185, модифікацію літака По-2. В апараті Міністерства авіаційної промисловості (1946-1948). Координував роботи з розвитку літакобудування. Начальник відділу, заступник головного конструктора С.П. Корольова; директор, головний інженер НДІ-88 (м. Калінінград, Московської області, 1950-1954). Головний конструктор ОКБ-586 (КБ «Південне» (1954-1971). Основоположник нового напрямку в ракетній техніці, заснованого на використанні высококиплячих компонентів палива й автономної системи керування, що істотно підвищило боєздатність ракет стратегічного призначення. Брав участь у розробці проектів ракет Р-5 і Р-7, керував розробкою проектів ракет Р-11 і Р-12, організував дослідження в області аеродинаміки, балістики, матеріалознавства й інших проблем ракетної галузі (1950-1954). Очолював створення ракетних комплексів Р-12, Р-14, Р-16, Р-36, МР-УР100, Р-36М, космічних ракет-носіїв «Космос», «Космос-2», «Циклон-2», «Циклон-3», ракетного блоку місячного корабля комплексу Н1-Л3, космічних апаратів «Космос», «Інтеркосмос», «Метеор», «Цілина» (1954-1971). Його ім'я привласнене Державному конструкторському бюро «Південне» (1991). Федерації космонавтики України і Росії заснували медаль його імені. Стипендія його імені в МАІ, ДГУ. Його ім'ям названі астероїд і кратер на Місяці, селище в Іркутській області, пік на Паміру, океанський сухогруз. Вулиці його імені в Москві, Дніпропетровську, Байконуру. Установлено пам'ятні погруддя в Железногорське-Ілімском (Іркутської обл.), Дніпропетровську, на космодромах Байконур і Плесецьк. Меморіальні дошки на будинках текстильної фабрики в Красноармійську, Московського авіаційного інституту, ЦНДІМашинобудування в Корольові, ДКБ «Південне» у Дніпропетровську. Почесний житель м. Байконур. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1961). Ленінська премія СРСР (1960). Державна премія СРСР (1967). Премія і Золота медаль ім. С.П. Корольова АН СРСР (1970).

Будник Василь Сергійович

Народився 11 (24).06.1913 у с. Семенівка (нині місто Чернігівської області). Закінчив Московський авіаційний інститут за фахом «озброєння літаків» (1940). Д.т.н. (1960). Професор (1962). Член-кор. АН Української РСР (1962). Академік Національної АН України (1967). Професор Дніпропетровського державного університету (з 1962 р.). Льотчик-інструктор аероклубу в авіаційному інституті м. Москва (1934 - 1943). Конструктор КБ С.В. Іллюшина (Москва, 1940-1943), Реактивному НДІ (згодом НДІ-1 МАП) (1943-1946), НДІ-88 КБ С.П. Корольова, зам. Головного конструктора (Москва, 1946-1951). Керував групою «Зоммерда» інституту «Нордхаузен» у радянській окупаційній зоні Німеччини. Відряджений у Німеччину членом комісії з вивчення німецької ракетної техніки (1945). Головний конструктор на заводі № 586 (Дніпропетровськ, 1951-1954). Перший заступник головного конструктора Особливого КБ №586 (Дніпропетровськ, 1951-1968). Заступник керівника Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР (1972-1980). Заступник директора (1980-1988), радник при дирекції (1988-1998), головний науковий співробітник (з 1988 р.) інституту технічної механіки НАНУ і НКАУ. Будучи заступником С.П. Корольова, брав безпосередню участь у створенні й організації серійного виробництва радянських балістичних ракет Р-1, Р-2, Р-5 (1946-1953), створенням перших стратегічних ракет на висококиплячих компонентах палива Р-12. Р-14, Р-16, Р-36 із орбітальної головними частинами, що розділяються, з наземним і шахтним базуванням і створенням космічних ракет-носіїв «Космос», «Космос-2», «Циклон» і космічних апаратів до них, розробкою і літними випробуваннями рухливого ґрунтового ракетного комплексу з ракетою комбінованого (тверде і рідке паливо) типу (1953-1971). Його наукові ідеї є основою наукового напрямку, що сформувався, з оптимального проектування ракетно-космічних систем. Професор Дніпропетровського державного університету (з 1962 р.). Заслужений діяч науки України (1983). Герой Соціалістичної праці (1959). Ленінська премія (1960). Премія ім. М.К. Янгеля, ветеран космічної галузі України, Почесний працівник космічної галузі України.

Макаров Олександр Максимович12.09.1906 - 9.10.1999. Народився в станиці Цимлянскої (Ростовської області). Закінчив Ростовський механічний інститут інженерів шляхів сполучення за фахом «теплоенергетика» (1933). Професор кафедри «Технологія виробництва» Дніпропетровського державного університету. Начальник виробництва, головний інженер - заступник директора заводу № 586 (м. Дніпропетровськ, 1966-1978). Генеральний директор ВО «Південний машинобудівний завод» (колишн. п/с 186) (1978-1986). Вніс значний вклад у становлення і розвиток виробництва ракетно-космічної техніки, поставивши виробництво складніших міжконтинентальних балістичних ракет на потік. Працював у ракетно-космічній галузі із самого її становлення. Керував створенням і освоєнням ракетного виробництва всіх типів ракет розробки ОКБ №586 (згодом ДКБ «Південне» ім. М. Янгеля). Протягом багатьох літ кероване їм ВО ПМЗ було основним виготовлювачем і постачальником МБР для РВСН. Багато в чому завдяки його зусиллям ПМЗ перетворився в могутній виробничий комплекс, що забезпечує виготовлення основних систем і агрегатів ракет, усебічні їхні іспити з найвищим ступенем надійності і відповідності заданим тактико-технічним характеристикам. За цей час створене: виробництво корпусів ракет, виробництво рідинних маршових і кермових ракетних двигунів, виробництво приладів і систем автоматики, металургійне виробництво, виробництво іспитів РРД (вогневі стендові іспити), виробництво космічних апаратів, автоматичних орбітальних станцій, виробництво твердопаливних ракет, у тому числі рухливого базування. Під його керівництвом і при його особистій участі проведено понад 100 НДР, результатом яких з'явилося рішення основних проблемних питань технології і конструкції ракетно-космічних комплексів, космічних об'єктів різного призначення, розвиток і нарощування потужностей, у тому числі тракторного виробництва, ТНП, величезне по масштабах будівництво виробничих корпусів і реконструкція існуючих цехів і ділянок. Багато сил і часу приділяв підготовці інженерних кадрів для машинобудівних галузей. Почесний громадянин Дніпропетровська. Заслужений машинобудівник УРСР (1981). Ленінська премія (1966). Державна премія СРСР (1981). Премія ім. Академіка М. Янгеля (1980). Двічі Герой Соціалістичної Праці (1961, 1976). Нагороджений п'ятьма орденами Леніна (1959, 1961, 1966, 1969, 1976).