Сторінками давньогрецької теогонії

Сторінками давньогрецької теогонії

Зміст:

1) виникнення астрономії (ст.2);

2) Міфологія і міфи (ст.2);

3) „Теогонія” Гесіода (ст.2-3);

4) міфологія у назвах сузір'їв (ст.3-8);

5) спроби змінити назви деяких сузір'їв (ст.8-9);

6) список використаної літератури (ст.10).

Астрономія (астрон - зірка і номос - закон) виникла ще в Стародавній Греції , адже космос завжди приваблював людство. Споконвічно небо розглядали безліч очей. І на небі все так само сяяла безліч зір. Людина поступово приходила до думки, що планета, на якій вона живе, - це лише частинка величезної світобудови. Вона побачила, що небо живе своїм життям, урочистим, загадковим, величним і вічним. На землі ж швидкоплинність життя, усіх процесів являли собою лише мить у порівнянні з незламністю Неба. Небесним світилам почали поклонятися, а найбільш яскраві й помітні групи зір об'єднали в сузір'я, кожному з яких дали своє найменування: Персей, Кассіопея, Андромеда, Південна Гідра, Телець, Центавр, Пегас, Овен тощо. Таким чином Міфологія, герої якої «оселилися» на небосхилі, тісно пов'язалася з небесними об'єктами. В давньогрецькій міфології є богиня Місяця - Афіна, богиня-уособлення Землі - Гея, бог Неба - Уран. Список, таким чином, становить 88 сузір'їв.

От , що нам каже про міфологію і міфи Словник античної міфології : МІФ (гр. Mythos - переказ, оповідання) - вигадане оповідання, в якому явища природи або історичні події зображуються й з'ясовуються в персоніфікованій формі . Міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід'ємна частина роду. Міф - це колективна свідомість. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родичів Міф не є ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт. Міф - не продукт необізнаності, це просто інший спосіб ставлення до світу. Міф - це спроба знайти реальні зв`язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття. Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися інакше ніж того потребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, перші правові норми.

Природно, що люди захотіли конкретизувати свої знання міфів і світу.

Перший відомий на ім'я давньогрецький поет, засновник дидактичного епосу, рапсод Гесіод (Hesiod, 'Ηεσιοδος) (VII-VIII ст. до н. е.) присвятив цьому свої твори, що, до речі, збереглися до сучасності. Ці твори :

- "Теогонія" (Θεογονια) , спроба об'єднати в послідовну систему міфи про початок світу , про походження богів (усього їх перераховано бл. 300) і героїв . Перші божества - це Хаос, Гея та Ерос . Хаос породжує Ереб (Морок) і Ніч , а від них виникає Ефір (Світло) і День . Гея породжує Урана (Небо) , Гори й Понт (Море) , тобто первинні природні сили , а потім , вже в союзі з Ураном , вона дає життя дванадцятьом Титанам , трьом Кіклопам і трьом Гекатонхейрам (Сторуким) . Уран залишається верховним владикою доти , доки його не скидає власний син-титан Кронос , який разом зі своєю дружиною Реєю дає початок новій династії . Серед нащадків Кроноса згадуються , зокрема , Деметра , Гера , Аїд , Посейдон і Зевс . Зевс скидає Кроноса , після чого, вступаючи в шлюб з різними богинями , породжує третє покоління богів . Цей перелік завершується списком богинь , які стали чоловіками смертних , і дітей , породжених від цих шлюбів.

- "Каталог жінок", ймовірно, уже після Гесіода була приєднана до "Теогонії" поема "Еойя" (перелік жінок, що родили дітей від богів). Від неї збереглися лише розрізнені фрагменти і доданий до "Теогонії" уривок, що мав з'єднати "Еойя" і "Теогонію" в єдине ціле.-"Роботи і дні" (Επγα Και Ημεραι), найзначніший твір, дидактична поема, де описаний зворотний бік блискучого гомерівського суспільства: напружена праця селян і їхніх сподівань на правосуддя і справедливість. Закликавши Муз і Зевса на допомогу, Гесіод переконує брата Перса, котрий відняв у нього частину законної спадщини, не давати волі честолюбству, що доводить до гріха. Щоб життя склалося, людина має працювати. Роботи і турботи - така доля людини відтоді, як Зевс створив Шандору .Людська натура псується день у день, з часів Золотого віку і до нинішнього жорстокого. Ця частина поеми завершується закликом дотримуватися справедливості і кількома практичними порадами щодо гідного людини способу життя. Потім слідують рекомендації з землеробства, о́рання, сівби, жнивувавння, сільськогосподарському обладнання, зимових і літніх робіт, деякі вказівки щодо мореплавання і кращої пори для нього, а також поради тим, хто бере шлюб. Поема завершується вказівкою сприятливих і несприятливих днів і ще одним закликом до чесної праці.