Ракета і ракетні кораблі
Складне господарство «Востока-1». Тут численні систе¬ми — життєзабезпечення, контролю, ручного керування, приземлення, орієнтації, джерела енергоживлення, пара¬шутні системи, пристрій для катапультування тощо. А те¬левізійна система давала змогу спостерігати за космонав¬том з Землі. Особливу увагу приділено гарантуванню без¬пеки польоту і повернення. Якби вийшли з ладу автома¬тичні пристрої, що керують спуском, космонавт міг би перейти на ручне керування системою орієнтації та гальмо¬вими двигунами. Для більшої надійності передбачалась також можливість природного гальмування в атмосфері під час спуску. Тому запаси їжі, води та ін. були розраховані на 10 днів.
Більш досконалим є корабель «Союз». Він складається з таких основних відсіків: орбітального відсіку, кабіни космонавта і приладо-агрегатного відсіку. Орбітальний від¬сік є науковою лабораторією, де космонавт провадить нау¬кові дослідження і відпочиває. Зокрема тут він виконує необхідний комплекс фізичних вправ, приймає їжу, спить. Відсік має чотири ілюмінатори.
Кабіна космонавта, або спускний апарат, призначена для розміщення екіпажу під час виведення корабля на ор¬біту, маневрування на орбіті та під час спуску. Вона спо¬лучається з орбітальним відсіком, розміщеним у передній частині корабля, за допомогою люка. Завдяки зовнішньому теплозахисному шару і внутрішньому теплоізоляційному температура в кабіні на момент посадки не перевищує 25—30°С. В кабіні розміщено крісло космонавта, радіоапа¬ратуру зв'язку, прилади керування, в спеціальних контей¬нерах — основну й запасну парашутну системи. На кор¬пусі встановлено двигуни системи керування спуском і двигуни м'якої посадки. Безпосередньо перед пілотом встановлено пульт керування кораблем. Обладнання кораб¬ля забезпечує можливість пілотувати корабель без участі наземного командного комплексу. Під час польоту в ко¬раблі можна перебувати у звичайному легкому одязі, без скафандрів. Порівняно з кабінами попередніх кораблів ка¬біна «Союза» має ряд переваг. Зокрема, її форма забезпе¬чує при польоті в земній атмосфері аеродинамічну підйом¬ну силу, що робить спуск корабля керованим.
Приладо-агрегатний відсік призначений для розміщен¬ня апаратури та обладнання основних систем корабля і ру¬шійних установок (агрегати систем терморегулювання, енергоживлення, орієнтації і керування рухом тощо). Са¬ме тут міститься рушійна реактивна установка, яка вико¬ристовується для виконання маневрів на орбіті (до висоти 1300 км) та для спуску корабля на землю. Два двигуни її (основний і дублюючий) мають силу тяги по 400 кг кожний.
На приладо-агрегатному відсіку встановлено сонячні батареї з корисною площею 14 м2 і основні антенно-фідер-ні пристрої, які забезпечують надійний зв'язок з наземни¬ми службами. Загальний об'єм робочих відсіків корабля досить значний — близько 9 м3.
Корабель «Союз» оснащено системою автоматичного стикування, яку двічі успішно перевірено під час парних польотів супутників «Космос». Конструкція корабля на¬дійно захищає екіпаж від дії космічної радіації.
«Союз» — комфортабельний корабель, з широкими маневреними можливостями, обладнаний надійними система¬ми та раціональний своєю конструкцією.
КОСМІЧНА СТАНЦІЯ — штучний супутник Землі або іншого небесного тіла, пристосований для проведення різ¬номанітних наукових досліджень. По суті космічні стан¬ції c науково-дослідними лабораторіями багатоцільового призначення, форпостами науки в безмежних просторах космосу. Станції-супутники дають змогу вивчати проце¬си і явища в земній атмосфері, вони, зокрема, відкрили радіаційний пояс та геокорону Землі; їх використовують для розв'язання завдань навігації, метеорології, астроно¬мії, геофізики, далекого радіо- та телезв'язку тощо. А важ¬кі станції-супутники вже сьогодні стали стартовими пло¬щадками для запуску космічних ракет з АС до інших пла¬нет та Місяця, являючи собою прообраз майбутніх проміжних баз міжпланетних сполучень.Особливо цінні позаземні орбітальні станції, траси яких проходять за межами густих шарів атмосфери. Такі станції-обсерваторії, оснащені звичайною наземною астроно¬мічною апаратурою (телескопами, спектрометрами, коро¬нографами тощо), вже значно розширили можливості наук, що вивчають космос. Широкий комплекс досліджень проведено такими космічними станціями-супутниками, як «Електрон», «Протон», «Космос». Багато космічних трас освоїли автоматичні міжпланетні станції «Венера», «Марс», «Зонд», «Луна», «Марінер» та ін.
Великого значення тепер набуває створення заселеної позаземної станції-супутника. Такими станціями в міні¬атюрі е вже сьогодні пілотовані космічні кораблі-супутники. Висунуто багато проектів великих заселених станцій— свого роду острівців життя у безмежних просторах кос¬мосу, — монтаж яких здійснюватиметься на орбіті части¬нами. I шлях до цього вже прокладено. Стикування кос¬мічних апаратів на орбіті є початком будівництва у космо¬сі. Першу таку діючу «споруду» у космосі було створено 16 січня 1969 p. під час спільного польоту радянських кос¬мічних кораблів «Союз-4» і «Союз-5». В результаті їх сти¬кування на орбіті була складена і почала функціонувати перша в світі експериментальна космічна станція з чо¬тирма відсіками для екіпажу.