Виникнення парашуту. Історія його вдосконалення
Століття авіації.
Авіація била всі нові рекорди висоти. Однак ці результати досягалися дорогою ціною: поруч з повідомленнями про рекордні польоти часто друкувалися повідомлення про трагічну загибель авіаторів. Число авіаційних катастроф росло разом з досягненнями авіації.
Хоча в авіаційних колах до парашута ставилися з великою недовірою, конструктори - ентузіасти працювали. У Котельникова були попередники, що також мріяли дати авіаторам засіб порятунку. Купол їхнього парашута повинний був служити авіатору накидкою, а стропи - кріпитися до пояса льотчика на спеціальних гачках. Винахідники розраховували що під напором повітряного потоку накидка швидко перетвориться в розкритий парашут.
Паризький кравець Ф. Рейхельт спроектував парашут у виді костюма й у липні 1910 року одержав на нього патент. Купол укладався численними складками навколо тіла авіатора. У лютому 1912 року винахідник зробив стрибок з Ейфелевої вежі, парашут не розкрився і Рейхельт загинув.З 1909 року у Франції над створенням авіаційного парашута працював Г. Вассер. Його парашут являв собою великий парасоль зі спицями. Вассер хотів розмістити його на фюзеляжі літака, за льотчиком. При аварії парашут слід було звільнити, а наповнений повітрям парасоль повинен був по ідеї витягти з аероплана пілота.
Але ще більш курйозну конструкцію парашута запропонував американець А. К. Ульмер у 1910 році. Оригінальність конструкції парашута полягала в тому, що купол його, виготовлений з легкої тканини, укладався в головний убір авіатора - шапку - каскетку. Предпологалось, що при необхідності пілот скине шапку, повітряний потік "витравить купол", а потім швидко наповнить його. Однак і цей парашут не знайшов на практиці застосування.
Котельников самостійно шукав принципи побудови авіаційного парашута. Він також твердо переконався, що парашут повинен бути невід'ємною частиною екіпірування льотчика і постійно знаходитися при ньому. У той же час він не повинний стискувати авіатора, заважати йому керувати літаком. Для купола він застосував легкий, але міцний шовк. Стропи розділив на два пучки і кожний з них прикріпив до своєї лямки. Підвісну систему Котельников виготовив з міцних ременів: поясного, нагрудньо - наспинного, і двох плечових. Підвісна система такого типу до того часу ні ким не застосовувалася. Він прикріпив лямки до підвісної системи за допомогою карабінів, тобто зробив купол що пристібається. Це давало можливість при спуску на воду при сильному вітрі швидко звільнитися від купола. Але купол діаметром біля семи метрів не міг розміститися в шоломі. Тоді винахідник прийшов до думки укласти купол у ранець. Котельников також розробив "ручний тип" розкриття парашута, що було не мало важливо.
Останні десятиліття.
У останні роки парашут сильно змінився. У 1936 році брати Дороніни винайшли перший у світі прилад для автоматичного розкриття парашута. Цей прилад зробив справжню революцію в парашутній справі. З цими приладами парашутисти могли робити стрибки з будь-яких висот у самих складних погодних умовах. Як і парашут, прилад Дороніних зазнав безліч змін. В даний час застосовуються електронні прилади, що полегшують задачі парашутистів і їхні життя, що страхують.
Парашути одержали величезне розповсюдження. Існує кілька видів парашута: стабілізуючі, гальмуючі, вантажні, рятувальні, військові, спортивні і т.д.
Круглі й овальні куполи зі спорту поступово витіснили куполи нового покоління. Це куполи типу "крило", що вперше з'явилося в 70-х роках, вони мають гарну маневреність і стійкістю. Сучасні парашути розвивають горизонтальну швидкість до 20 - 27 м/сек при вазі, усього трохи більше 5 кг, і площею до 16 квадратних метрів. Дані куполи не мають стабілізуючих парашутів і розраховані на більш досвідчених спортсменів. Але в будь-якому випадку приходитися з чогось починати. Тому в наших парашутних клубах досі можна зустріти круглі Д-5, Д-1-5у, півовальні і сильно порізані Т-4 і УТ-15.
Парашутна техніка розвивається в напрямку зменшення ваги, об’єма парашута і збільшенні маневреності, швидкості і надійності.
Україна намагається не відставати від інших країн. Але все частіше ми зустрічаємося з вітчизняними парашутами, що просто "перемальовані" із західних аналогів, з однією лише відмінністю: набагато гірша тканина купола, шви "лізуть" після декількох розкриттів і т.д. Яскравим прикладом такого парашута є "Радар".