Надзвичайні небесні явища: затемнення, комети
Боязнь сонячних затемнень була пов'язана не тільки з нерозумінням причин цього явища і з його незвичніс¬тю. Неабияку роль відігравала ще й та обставина, що люди відчували свою залежність від Сонця, і коли раптом Сонце затемнювалось, зникало, переставало світити, лю¬ди боялися залишитися без Сонця назавжди, що рів¬нозначне загибелі.
Страх перед можливими несприятливими наслідка¬ми того чи іншого рідкісного й незрозумілого явища природи — також одна з причин, що спонукали людину приписувати цим явищам містичний зміст.І ще одна причина суто психологічна: несподіва¬ність — несподіване порушення звичного плину подій, усталеного порядку речей, який у силу своєї сталості уявляється людям єдино можливим. Цілком зрозуміло, що його порушення здатне справити на людину досить сильне враження.
Усі ці причини і можуть призводити до того, що рід¬кісні й незвичайні явища природи, що порушують звич¬ний хід подій і суперечать тим самим багаторічному життєвому досвіду, можуть видатися людям чимось надзвичайним, проявом надприродних сил. Хоч насправ¬ді такі явища, як і все інше в природі, мають цілком природні причини і підпорядковуються природним за¬кономірностям.
Яким би рідкісним і незвичним не було б те чи
інше явище, навіть у тому випадку, коли воно пов'язане з порушенням відомих законів природи, воно не має нічого спільного з чудом, з проявом надприродного. За будь-яким, навіть наднезвичайним явищем стоять цілком певні природні закономірності, хоч, можливо, і такі, які ще не відкриті наукою.
Комети. Хвостаті небесні гості — комети завжди при¬вертали до себе увагу не тільки спеціалістів, а й най-ширших кіл людей. У наш час на зміну всіляким марно¬вірним уявленням про комети прийшло чітке розуміння природного походження цих своєрідних небесних тіл.
Особливий інтерес до комет виник у зв'язку з ви¬датною астрономічною подією у 1985—86 pp.— черговим зближенням із Сонцем і Землею знаменитої комети Галлея.
Цю комету було помічено в серпні 1682 року, і одним з перших учених, які її спостерігали, був англійський астроном Едмунд Галлей — один з керівників відомої обсерваторії у Грінвічі, через яку проходить меридіан, прийнятий за нульовий. Згідно з уявленнями, що існу¬вали на той час, комети вважалися небесними тілами, що проникають у Сонячну систему іззовні, з міжзоря¬ного простору, і після проходження поблизу Сонця знову виходять за її межі. За час існування людства у небі Землі з'являлися сотні комет, але астрономи були пере¬конані в тому, що всі вони різні.
Галлей вирішив обчислити орбіти деяких комет, від¬носно яких були відповідні дані спостережень. Ця ро¬бота, пов'язана з подоланням досить значних для того часу обчислювальних труднощів, забрала близько 20 ро¬ків. Галлею вдалося розрахувати орбіти двох десятків комет, що з'являлися в різні роки. При цьому з'ясува¬лася дивовижна обставина: орбіти комет 1531 і 1607 pp. були дуже схожі на орбіту комети 1682 року.
Галлей зробив цілком правильний висновок: це одна й та сама комета, що періодично повертається до Сонця
через кожні 75—76 років. Виходячи з цього, він передба¬чив, що чергової появи тієї самої комети слід сподіва¬тися у 1758 році. І вона справді з'явилася наприкінці 1758 року. Відтоді ця комета носить ім'я Галлея.
Подібно до багатьох інших комет, комета Галлея рухається довкола Сонця по дуже витягнутій еліптичній орбіті, віддаляючись від нього на відстань, що у 18 разів перевищує відстань від Сонця до Землі. При цьому площина, в якій рухається комета, нахилена під кутом 18° до площини земної орбіти. На відміну од планет, які обертаються навколо Сонця у напрямі проти годинни¬кової стрілки (якщо дивитися з північного полюсу Землі), комета Галлея переміщується у напрямі за го¬динниковою стрілкою, здійснюючи повний оберт у се¬редньому за 75—76 років.
Проходячи поблизу Сонця, комета наближається до нього на мінімальну відстань, що становить близько 900 мільйонів кілометрів. У цей момент вона знаходить¬ся у точці (так званий перигелій), розташованій між орбітами Меркурія і Венери.
У XX сторіччі комета Галлея зближувалася з Зем¬лею у 1909—1911 pp. У ті дні, готуючись до чергової зустрічі з кометою, вчені підрахували, що в ніч з 19 на 20 травня 1910 року Земля пройде крізь її хвіст. Це повідомлення в усьому світі викликало паніку. «Косміч¬ного побачення» двох небесних тіл багато хто очікував з великим страхом. Справа в тому, що до складу комет¬них хвостів входить отруйний газ ціан. І буквально на кожному кроці можна було почути розмови про майбут¬ню світову катастрофу, про те, що отруйні гази комет¬ного хвоста згубно вплинуть на все живе на Землі.