Сонце і його значення для Сонячної системи

Таким чином, Сонце і зорі — це «чорні ящики» без входу. В зв'язку з цим завдання їх вивчення дуже ускладнюється. Створювати моделі їхньої внутрішньої будови доводиться тільки за результатами спостережен¬ня «вихідних сигналів», тобто процесів, що відбувають¬ся в поверхневих шарах цих небесних світил.Проте останніми роками з'явилася можливість вико¬ристати новий канал інформації, що дає відомості без¬посередньо з центральних районів Сонця. Йдеться про так звану нейтринну астрофізику. Якщо джерелом енер¬гії Сонця є термоядерні реакції, то в ході їх повинні народжуватися нейтрино — елементарні частинки, що мають колосальну проникаючу здатність. Вільно прони¬зуючи товщу сонячної речовини, вони виходять у ко¬смічний простір, і певна їх частина досягає Землі. Реєструючи потік сонячних нейтрино, ми можемо судити про процеси, які йдуть у надрах Сонця. За останні роки створено спеціальні прилади для реєстрування сонячних нейтрино, і здобуто перші, щоправда ще суперечливі, дані. Створюються нові, досконаліші нейтринні детекто¬ри. І вчені покладають на нейтринний канал інформації великі надії.

Розвиток нейтринної астрофізики — це ще один при¬клад розширення можливостей вивчення Всесвіту завдя¬ки розвитку нових методів дослідження.

Сонце і життя Землі. «Уся доступна нам природа утворює деяку систему, деякий сукупний зв'язок тіл, причому ми розуміємо тут під словом тіло всі матері¬альні реальності, починаючи з зірки і кінчаючи ато¬мом...» '

Один з проявів цього загального взаємозв'язку — взаємозв'язок сонячних і земних процесів, вплив на земні явища так званої сонячної активності.

За останні десятиліття нагромаджено велику кіль¬кість даних, які свідчать про те, що коливання сонячної активності справляють певний вплив на більшість гео¬фізичних процесів, а також на явища, які відбуваються в біосфері нашої планети, тобто в тваринному і рослин¬ному світі Землі, у тому числі в організмі людини.

Зокрема, багато дослідників приходять до висновку про залежність між станом сонячної активності і різ¬ними аномаліями в процесах погоди і клімату. Було відзначено, що у періоди максимуму сонячної актив¬ності відбувається інтенсивний обмін повітряними ма¬сами між тропічним і полярним районами нашої пла¬нети. Тепле повітря проникає далеко на північ, а хо¬лодне — на південь. Погода стає нестійкою, а атмосферні явища набувають інколи досить бурхливого характеру.

Порівнювання протягом тривалого часу спеціальних «карт сонячної активності» з метеорологічними даними показало, що невдовзі після проходження активних ра¬йонів через центр сонячного диска в земній атмосфері нерідко виникають сильні збурення, що ведуть до утво¬рення циклонів і антициклонів і до різких змін погоди. Є також підстави припускати, що активні явища на Сонці впливають і на такі геофізичні явища, як вивер¬ження вулканів, землетруси, коливання рівнів морів і океанів. Вони можуть навіть викликати зміни швид¬кості добового обертання нашої планети.

Однак фізичний механізм, який зв'язує коливання сонячної активності і процеси, що відбуваються в атмо¬сфері Землі, її надрах і біосфері, поки що залишається неясним. У цьому напрямі ведуться наполегливі дослі¬дження.

Ще в тридцяті роки з ініціативи радянського вченого професора О. Л. Чижевського було здійснено тривалий експеримент із зіставлення даних про рівень сонячної активності із станом великої кількості пацієнтів медич¬них закладів. При цьому з'ясувалось, що періоди поси¬лення активності Сонця збігаються з різким зростанням серцевих захворювань. Аналогічні спостереження, про¬ведені вже в наш час, показали, що значна частина за¬гострень різних захворювань, збігається з проходженням сонячних плям через центральну частину диска Сонця. Було також помічено, що сонячні спалахи впливають на стан нервової системи людини. Є дані, які свідчать про те, що сонячна активність справляє певний вплив на фізичні й хімічні процеси, що відбуваються у так зва¬них колоїдних системах. А такі системи становлять осно¬ву біологічних об'єктів.

Дослідження останніх років показали, що зміни магнітних полів на Сонці позначаються на стані між¬планетного магнітного поля. При цьому «передавальною інстанцією» є так званий сонячний вітер (потоки сонячної плазми), що рухається від нашого денного світила й пронизує простір Сонячної системи. А міжпланетне магнітне поле знову ж таки за участю сонячного вітру в свою чергу впливає на стан земного магнетизму.В результаті досліджень радянського астрофізика члена-кореспондента АН СРСР Е. Р. Мустеля та ряду інших учених було виявлено залежність процесів, що відбуваються в нижніх шарах повітряної оболонки Землі — тропосфері,— від фізичного стану потоків со¬нячних частинок у навколоземному просторі. Не викли¬кає сумнівів роль корпускулярних випромінювань 00Н-ця і у виникненні магнітних бур. Сонячні корпускулярні потоки, які є особливо інтенсивними у періоди посилен¬ня активності денного світила, рухаються в просторі, захоплюючи з собою магнітні поля. Зустрічаючи на своєму шляху Землю, магнітні поля таких потоків починають взаємодіяти з магнітним полем нашої плане¬ти, спричинюючи його збурення, а також істотно впли¬ваючи на фізичний стан верхніх шарів земної атмо¬сфери. Зокрема, в атмосфері виникають додаткові елек¬тричні струми, змінюється електричний потенціал планети. Внаслідок цього ми опиняємося у перемінному електричному полі, що може негативно позначатися на стані живих організмів.