Теорія “інфляційного Всесвіту”
Нестаціонарні явища. Одним з найважливіших від¬криттів другої половини XX ст., яке значно розширило
наші уявлення про Всесвіт, було відкриття радіогалак¬тик. З'ясувалося, що багато зоряних систем — джерела досить інтенсивного радіовипромінення.
Дослідження космічних радіостанцій за допомогою радіотелескопів показало, що джерелом радіовипромі¬нювання у цих об'єктів, як правило, є не сама галакти¬ка, а два плазмових утворення — «плазмони», симетрич¬но розташовані по обидва її боки. Саме в таких плазмо¬нах, або, як їх прийнято називати, радіокомпонентах, і відбуваються ті фізичні процеси, які породжують потужне радіовипромінювання.
Яка ж природа цих фізичних процесів, які протягом багатьох мільйонів років підтримують радіовипроміню¬вання радіогалактик?
Багато даних свідчать про те, що джерелом енергії радіовипромінювання, очевидно, є активні фізичні про¬цеси, що відбуваються в центральних частинах деяких галактик — так званих ядрах. Нерідко ці процеси су¬проводжуються викидом значних мас речовини, виді¬ленням величезних енергій, а також вибуховими явища¬ми. Так, ядро нашої власної Галактики протягом року викидає значні маси водню. Ядра деяких інших галак¬тик проявляють набагато більшу активність.
Але навіть потужні енергетичні сплески, які відбу¬ваються в ядрах галактик, блякнуть порівняно з проце¬сами, що мають місце в об'єктах, які були вперше вияв¬лені у 1963 р. і дістали назву квазарів. Ці об'єкти роз¬ташовані на колосальних відстанях від нашої галакти¬ки біля меж спостережуваного району Всесвіту, і за даними астрофізичних спостережень є компактними утвореннями. Якщо поперечник нашої Галактики дорів¬нює 100 тис. св. років, то поперечники квазарів станов¬лять усього лише кілька світлових тижнів або місяців. Порівняно з галактиками це «порошинки». Але кожна така «порошинка» випромінює в сотні разів більше енер¬гії, ніж найбільші відомі нам галактики!
Так, наприклад, світність! усієї нашої Галактики становить близько 1037 Вт. У квазарів вона приблизно в 10 тисяч разів більша! А загальна кількість енергії, що її виділяють квазари, оцінюється в 10м Дж. Це в 10 трильйонів разів більше, ніж виділило Сонце протя¬гом усього свого існування. Такої кількості енергії ціл¬ком достатньо, щоб підтримувати спостережуване енерговиділення квазарів — 1041 Вт упродовж сотень тисяч років.
Деякі квазари випромінюють не тільки в оптичному, радіо та інфрачервоному діапазонах електромагнітних хвиль, а й мають потужне рентгенівське і навіть гамма-випромінювання. Так, у квазарів ЗС-273 рентгенівська світність досягає 2 • 1039 Вт.
Систематичні дослідження в рентгенівському і гамма-діапазонах електромагнітних хвиль, що проводяться останніми роками, привели до виявлення кількох косміч¬них об'єктів, випромінювання яких на цих довжинах хвиль зазнає різких короткочасних коливань. Мова йде, зокрема, про потужні спалахи гамма-випромінювання. І хоч фізичну природу цих явищ до кінця ще не розкри¬то, вони, безперечно, є відбиттям якихось нестаціонар¬них процесів, що відбуваються у Всесвіті.
На початку нашого століття будь-які прояви нестаціонарності у Всесвіті, скажімо, пульсації змінних зір цефеїд або спалахи нових і наднових зір, розгляда¬лися вченими як своєрідні відхилення від нормальних станів.
«Пульсація цефеїд,— писав, наприклад, фізик-теоретик Артур Еддінгтон,— різновид хвороби, що ура¬жує зорі в певний період дитинства; пройшовши через нього безболісно, вони далі існують без пульсацій. На¬пади цієї хвороби можуть траплятися й у пізніші періоди життя; зорі зазнають іноді катастрофічних вибухів, які викликають появу нових зір».
Однак астрономічні відкриття XX сторіччя, особливо другої його половини, з усією очевидністю виявили не¬спроможність уявлень, що панували свого часу, про стаціонарність Всесвіту і об'єктів, які його населяють. Стало ясно, що не тільки Всесвіт як ціле змінюється з часом, але буквально на всіх рівнях існування матерії відбуваються нестаціонарні процеси, якісні перетворен¬ня матерії, глибокі якісні стрибки.Цей висновок цілком відповідає точці зору діалектич¬ного матеріалізму на процес розвитку.
«...Розвиток стрибкоподібний, катастрофічний, рево¬люційний; — «перериви поступовості»; перетворення кількості в якість... взаємозалежність і найтісніший, не¬розривний зв'язок всіх сторін кожного явища (причому історія відкриває все нові й нові сторони), зв'язок, що дає єдиний, закономірний світовий процес руху,— такі є деякі риси діалектики».