Проблеми пізнання Всесвіту
Проблема формування структури Всесвіту, похо¬дження галактик, зір і планет, зокрема і Землі, нале¬жить до числа найфундаментальніших проблем сучас¬ного природознавства.
Дослідження цих проблем має не тільки величезне наукове, а й велике світоглядне значення. Воно сприяє з'ясуванню місця людини і людства у світобудові, вза¬ємозв'язку між еволюцією матерії у Всесвіті і виникнен¬ням життя, озброює науку новими переконливими аргументами проти релігійних уявлень про світ.
Як ми не раз відзначали, основним питанням філо¬софії є питання про відношення матерії і духу, мислення і буття. Матеріалізм розв'язує це питання однозначно — на користь первинності буття, вічності матерії.
Проте, хоч матерія вічна, вона може змінювати свої форми, космічні об'єкти виникають і проходять певні шляхи розвитку. При цьому завжди і в усіх без винятку випадках виконується один з найфундаментальніших законів природи — закон збереження матерії.
Сучасні захисники релігії, змушені, як було вже ска¬зано, визнати наукову картину матеріального світу, водночас не відмовляються від догмату творення, який є одним з основних положень релігійного вчення. За так званим Старим завітом творча сила, тобто бог, створила небо і землю. Правда, і в цьому питанні церква змушена дещо відступити під тиском наукових даних. Сьогодні мова йде вже не про надприродне створення Землі, а ли¬ше про створення світу в цілому. Що ж до Землі, то богослови змушені погодитися з тим, що наша планета сформувалася за законами природи. Ясна річ, у світі, створеному разом з його законами богом.
Планетна космогонія. Вік нашого Всесвіту, як ми вже знаємо, оцінюється в 15—20 млрд, років. Наша планета Земля та інші планети Сонячної системи сформувалися близько 5 млрд, років тому. А багато які зорі й галак¬тики — у ще більш віддалену від нас добу. Чи здатна наука проникати в таке далеке минуле, розкривати закономірності процесів, що давним-давно завершилися?
Учені-матеріалісти відповідають на це питання пози¬тивно.
«Для нас... походження Землі є не тільки одним з найактуальніших питань природознавства,— говорив у 1951 році академік О. Ю. Шмідт,— а й питання цілком назріле, розв'язання якого підготовлене всім попереднім розвитком астрономії, фізики і наук про Землю. Ми вважаємо походження Землі цілком пізнаванним не тільки у філософському сенсі принципової об'єктивної природи, а й пізнаванним у наші дні...».
Які ж реальні шляхи наукового пізнання минулого
в науці про Всесвіт? Це передусім усе той самий метод порівняння. Ми не в змозі безпосередньо простежити еволюцію зорі або галактики через довгочасність подіб¬них процесів, що набагато перевищує не тільки середню тривалість людського життя, а й увесь час існування земної цивілізації. Однак у Всесвіті є безліч зір і га¬лактик, при цьому різні зорі і різні галактики знаходять¬ся на різних стадіях свого розвитку. Порівнюючи ці стадії між собою, ми можемо відновити послідовність еволюційних етапів того класу космічних об'єктів, що нас цікавить.
Застосовуючи подібний спосіб, ми замінюємо порів¬няння різних послідовних станів одного й того самого об'єкта порівнянням кількох об'єктів даного типу, що перебувають у різних станах.
Другий шлях — безпосереднє спостереження. Як ми уже відзначали внаслідок скінченності швидкості поши¬рення електромагнітних хвиль ми спостерігаємо різні космічні об'єкти у різному минулому. Чим далі від Землі розташоване те чи інше небесне тіло, тим відда¬леніший від нас у часі його стан ми спостерігаємо. Та¬ким чином, приймаючи електромагнітні випромінюван¬ня, що приходять до нас з відстаней у кілька мільярдів світлових років, ми здобуваємо можливість безпосеред¬ньо спостерігати події, що відбувалися на ранніх етапах існування нашого Всесвіту. Саме таку інформацію при¬носить реліктове випромінювання, що виникло через кілька сот тисяч років після початку розширення Все¬світу.
Сучасні гігантські телескопи і радіотелескопи охоп¬люють спостереженнями колосальний район простору радіусом близько 10—12 млрд. св. років. Тим самим, ми безпосередньо зазираємо на 10—12 млрд. років у минуле Всесвіту.