ЗАКОНИ ПРИРОДИ І АСТРОНОМІЯ
Наступний крок був зроблений І. Кантом і особливо Г. Гегелем, який підійшов до питання про закони при¬роди з позицій діалектики. Зокрема, Гегелеві належить визначення закону природи як суттєвого відношення.
Але найбільш глибоко поняття про закони природи і їх відображення в процесі пізнавальної діяльності людей було розроблене в працях багатьох матеріалістів, що спиралися при цьому на новітні до¬сягнення природознавства.
Закони науки відображають найбільш істотні, стій¬кі, потрібні, головні зв'язки між явищами, що визнача¬ють їх взаємозалежність і взаємообумовленість, їх послі¬довність, характер їх перебігу. Так, закон всесвітнього тяжіння визначає силу взаємодії між різними тілами залежно від їх мас і відстані між ними.Будь-який об'єкт, явище, процес, будь-яка зміна має підпорядковуватися певним природним законам. Щоразу, коли в природі складаються ті чи інші умови, подальший хід подій відбуватиметься певним чином, залежно від тих законів, які цим умовам відповідають.
Те, що реальний світ доступний науковому пізнанню, переконливо свідчить на користь існування об'єктивних законів, а також є одним з важливих аргументів на ко¬ристь матеріальної єдності світу.
А в принципу матеріальної єдності світу випливає принцип єдності законів природи. Принцип цей, однак, не слід розуміти буквально. Єдність законів природи не означає, що всі об'єктивні закономірності е універсаль¬ними і діють завжди, скрізь та за будь-яких обставин. Інколи доводиться чути твердження про те, що існує «хімічна», «фізична» або «біологічна» єдність світу. Ка¬жуть, наприклад, що наявність у зорях та інших косміч¬них об'єктах тих самих хімічних елементів, які відомі нам на Землі, доводить «хімічну» єдність світу. Але таке твердження неправильне. Ніякої «хімічної єдності світу» насправді не існує. Хімічний склад різних космічних об'єктів далеко не однаковий — він визначається кон¬кретними умовами. Те ж саме стосується й «фізичної», «біологічної» та інших «єдностей» світу. Справжня єд¬ність світу, як наголошував ще Гольфбах, полягає в його матеріальності.
Що ж до єдності законів природи, то й вона полягає в тому, що ці закони властиві самій матерії, самому матеріальному світу. Не існує законів, що стоять над матерією, відірвані від неї, встановлені надприродними силами. Конкретним виразом цієї єдності є всезагаль¬ність законів природи. Це означає, що за однакових умов рух матерії в широкому розумінні цього слова підпо¬рядковується одним і тим самим законам.
«Найглибший фундамент науки,— зазначав знамени¬тий датський фізик Н. Бор,— це впевненість у тому, що в природі однакові явища настають при однакових умовах» .
Цей висновок справедливий і щодо Всесвіту: в одна¬кових умовах діють одні й ті самі закони. Можна говорити про однорідність Всесвіту на рівні законів. Коли б це було не так, то опис Всесвіту в межах сучасної фізики взагалі був би неможливий. Саме однорідність Всесвіту на рівні законів забезпечує застосовність фундаменталь¬них фізичних теорій до явищ великих космічних мас¬штабів, у тому числі до таких явищ, що їх ми на даному етапі розвитку науки не можемо безпосередньо спосте¬рігати.
Оскільки всі явища навколишнього світу підпоряд¬ковуються певним закономірностям, можуть виникнути помилкові уявлення про те, що закони природи стоять над матерією, що вони існують самі по собі, незалежно від неї.
На небезпеку такого хибного висновку вказував у свій час і Ф. Енгельс: «...закони, абстраговані від ре¬ального світу,— писав він,— на певному ступені роз¬витку відриваються від реального світу, протиставляться йому як щось самостійне, як закони, що з'явились іззов¬ні, з якими світ повинен узгоджуватись» :.
Людина не може встановлювати за своїм бажанням закони природи подібно до того, як вона встановлює закони юридичні, змінювати їх або керувати ними. Про¬те, пізнаючи об'єктивні закономірності, людина може певною мірою впливати на хід явищ природи. Створю¬ючи певні початкові умови, можна діставати наперед заплановані результати. По суті вся технологічна діяль¬ність людства є свідомим створенням і комбінуванням тих чи інших початкових умов, що грунтуються на знанні різних об'єктивних закономірностей.
Знаючи, скажімо, закон всесвітнього тяжіння, лю¬дина може створити такі умови, за яких тяжіння почне виконувати корисну роботу. Змушуючи потоки води за допомогою штучно споруджених гребель спадати з певної висоти під дією сили земного тяжіння, людина при¬мушує її обертати турбіни й приводити в дію генератори, що виробляють електричну енергію.