БУДОВА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ВСЕСВІТУ. НАША ГАЛАКТИКА
1. Молочний Шлях і Галактика. Довгий шлях пройшла наука, перш ніж було встановлено структуру навколишнього Всесвіту. Тільки на початку XX ст. остаточно доведено, що всі видимі на небі зорі утворюють відокремлену зоряну систему — Галактику, хоч задовго до цього висловлювалось немало правильних ідей. Так, англійський учений Вільям Гершель (1738—1822) перший указав шлях до розв'язання задачі про будову світу зір, що полягає в підрахунку зір на однаково малих ділянках, вибраних у різних місцях неба.
Поступово з'ясувалось, що зорі Молочного Шляху — світлої сріблястої смуги, що оперізує все небо1,— це основна частина нашої дуже сплющеної зоряної системи — Галактики. Оскільки смуга Молочного Шляху оперізує небо по великому кругу, то ми знаходимося поблизу його площини, яку називають галактич¬ною. Найдалі Галактика простягається вздовж цієї площини. У перпендикулярному до неї напрямі густота зір швидко зменшу¬ється, отже, Галактика в цьому напрямі простягається не так далеко.
Спостережувана структура Молочного Шляху (мал. 81) почасти зумовлена реальним розміщеням слабких (тобто далеких) зір, з яких він складається, почасти тим, що місцями їх заступа¬ють хмари космічного пилу. Таку темну хмару можна помітити біля зорі Денеб у сузір'ї Лебедя, де починається розділення Мо¬лочного Шляху на дві вітки, що з'єднуються в південній півкулі неба. Це позірне роздвоєння спричинене нагромадженням косміч¬ного пилу, що заступає частину найяскравіших місць Молочного Шляху, у тому числі й ті, які знаходяться в сузір'ях Скорпіона і Стрільця (мал. 82).
Іноді помилково говорять, що Молочний Шлях — це і є наша Галактика. Молочний Шлях — видиме на небі світле кільце, а наша Галактика — це велетенський зоряний острів (мал. 83). Більшість її зір знаходиться в смузі Молочного Шляху, проте ними вона не вичерпується. До Галактики входять зорі всіх сузір'¬їв.
Стародавні греки назвали її «галаксіао, тобто молочне коло (від слова гал а — молоко).
Підраховано, що на всьому небі кількість зір 21-ї величини і яскравіших становить близько 2-Ю9, але це лише невелика частина зоряного «населення» нашої зоряної системи — Галакти¬ки.
Розміри Галактики визначили за розміщенням зір, які видно на великих відстанях. Це цефеїди й гарячі надгіганти. Діаметр Галактики можна взяти приблизно на 30 000 пк, або 100 000 світло¬вих років, проте чіткої межі в неї немає, оскільки зоряна густина в Галактиці поступово зводиться нанівець.
У центрі Галактики знаходиться ядро діаметром 1000— 2000 пк— величезне ущільнене скупчення зір. Воно розміщене від нас на відстані майже 10 000 пк (30 000 світлових років)чу напрямі сузір'я Стрільця, але майже повністю сховане від нас завісою хмар космічного пилу.
До складу ядра Галактики входить багато червоних гігантів і короткоперіодичних цефеїд. Зорі верхньої частини головної послідовності, особливо надгіганти і класичні цефеїди, становлять молодше населення. Воно розміщується далі від центра й утворює порівняно тонкий шар, або диск. Серед зір цього диска містяться пилова матерія і хмари газу. Субкарлики й гіганти утворюють навколо ядра й диска Галактики сферичну систему.
За аналогією до інших зоря¬них систем, про які йтиметься в § 29, можна вважати, що в диску нашої Галактики мають існу¬вати спіральні вітки, які виходять з ядра й на кінцях сходять на¬нівець (мал. 84). Для таких віток характерні гарячі надгіганти і класичні цефеїди. Однак точне по¬ложення й форму спіральних віток у нашій Галактиці ще не з'ясовано.
Зв'язок між належністю зір до тієї чи іншої послідовності і розміщенням їх у просторі відо¬бражає відмінності умов і часу утворення зір.
2. Зоряні скупчення й асоціа¬ції. У деяких місцях на небі в телескоп, а подекуди навіть не¬озброєним оком можна розрізнити тісні групи зір, пов'язаних взаєм¬ним тяжінням,- або зоряні скуп¬чення. Розрізняють два види зоряних скупчень: розсіяні й кульо¬ві. Порівняємо їхні властивості. Розсіяні скупчення (мал. 85) складаються звичайно з десятків або сотень зір головної послі¬довності й надгігантів із слабкою концентрацією до центра.
Кульові скупчення (мал. 86) складаються з десятків або сотень ти¬сяч зір головної послідовності й червоних гігантів. Іноді до них входять короткоперіодичні цефеїди.