Гауді Антоніо

Зміст

1 Життя

2 Творчість

2.1 Casa Vincens (1878-1880)

2.2 Palau Güell (1885-1889)

2.3 Casa Calvet (1899-1904)

2.4 Casa Batlló (1905-1907)

2.5 Casa Milà (La Pedrera) (1905-1907)

2.6 Sagrada Família (1884-1926 [2040?])

Антоніо Гауді (25 червня 1852, Реус – 10 червня 1926, Барселона) – видатний каталонський архітектор, новатор форми та один з найяскравіших представників стилів арт-нуво та модерн в архітектурному мистецтві. Більшість його робіт зосереджена в Барселоні.

Життя

Антоніо Гауді (повне ім’я іспанською Antonio Plácido Guillermo Gaudí i Cornet) народився в невеличкому місті Реус поблизу Тарагони (Каталонія). Його батько був ремісником-казаняром. Його мати померла, коли він ще був дитиною, брат і сестра теж померли молодими.

Фасад Casa Vincens

Сам Гауді починає цікавитись архітектурою та малюванням ще в школі в Реусі, а в 1870 переїжджає в Барселону, щоб згодом вступити до місцевого університету на факультет архітектури. Для цього він декілька років готується, одночасно підробляючи креслярем у місцевих архітекторів.

В студентські роки індивідуальність його світосприйняття проявилася досить гостро, кажуть, що він ненавидів аналітичну геометрію з її прямими лініями та кутами, взагалі «мертві» теоретичні предмети. Натомість захоплювався криволінійними формами та багатоманіттям живої природи, з якого потім виріс його унікальний, різноманітний за формою та кольорами стиль.

Барселонський університет закінчує в 1878 році. «Або геній, або божевільний» – так сказали про нього на випускному екзамені.

Вхідний портал Palau Güell

Втім, на час закінчення університету, він вже мав непогані зв’язки в архітектурних колах Барселони, зробив декілька успішних проектів – це дозволило йому досить легко та швидко стати успішним архітектором. В подальшому він навіть і не залишав Барселони, за виключенням коротких подорожей до Марокко в 1987 та візитів в Кастилію, де в нього був один проект.

Його дивовижні, навіть божевільні та супервитратні проекти щедро фінансував багатий промисловець-бавовняр Еусебіо Гуель, завдяки якому Гауді міг зосереджуватись на творчості, абсолютно не думаючи про гроші.

Гауді був фігурою досить ексцентричною. Принципово відмовлявся розмовляти іспанською, розмовляв тільки каталонською, з підлеглими та відвідувачами і навіть з королем Іспанії, який колись відвідав його будівний майданчик. Одного разу його побила місцева поліція за «розпалення національного сепаратизму».