Латинський кафедральний собор у Львові
ПЛАН
Вступ
1. Історія зведення Кафедрального (Латинського) собору
2. Особливості архітектури Латинського кафедрального собору
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Незважаючи на зовні несприятливі умови, в другій половині XIV ст. на західноукраїнських землях продовжувало розвиватися церковне будівництво. Насамперед тут виділяється Львів.
Місто Лева стало домівкою для багатьох релігій. Впродовж століть православні тут мирно співіснували з католиками, а греко-католики привітно ставилися до іудеїв.
Мабуть, немає такого архітектурного стилю, який не можна було б вивчити на прикладі львівських храмів. В епоху середньовіччя вони були ще й центрами органної музики і органобудування, яким славився Львів наряду з такими містами як Краків, Варшава, Вільнюс.
1. Історія зведення Кафедрального (Латинського) собору
Латинський кафедральний собор (1360-1460 рр.) будували довше, ніж триває одне людське життя - майже 100 років.
Латинський Кафедральний собор закладений у 60-х pp. XIV ст. Першим його будівничим був львівський майстер Ничко, нагляд за роботами вів Петро Штехер. Як і інші споруди того часу, собор будувався довго — аж до 1481 р. У 1404 р. вроцлавський майстер Микола Гансеке перекрив склепінням вівтарну частину; закінчували його також вроцлавські архітектори Йоахім Гром та Амброзій Рабіш.
Спорудження головного латинського парафіяльного храму Львова велося на кошти самих міщан, до яких лише від початку XV ст. починає приєднуватися навколишня магнатерія, і йшло досить повільно.
Лише 1404 р. було засклеплено вівтарну частину храму, яку освячено наступного року. Будівництва не прискорило навіть перенесення до міста центру латинської архідієцезії на західноукраїнських землях.
Остаточне завершення споруди (без парної вежі на фасаді, що так ніколи і не була збудована), припадає тільки на кінець XV ст. Костьол є прикладом базиліки з трьома навами, розділеними стовпами, та вівтарною частиною і двома вежами на фасаді.
Спорудження костьолу було справою рук вроцлавських архітекторів німецького походження, які, за наявними даними, повністю здомінували місцеве середовище. Родовід будівничих львівського кафедрального костьолу засвідчує сілезькі пов’язання ранньої львівської церковної готики й готичної будівельної традиції на місцевому ґрунті.
В стінах високі стрілчасті вікна, покриті вітражами. Ця вівтарна частина залишилась майже незмінною до нашого часу. Основна ж маса храму була піддана корінним змінам в пізніші часи. Великої шкоди зазнав костьол під час пожежі 1527 року — завалилося склепіння. Але ще більших втрат завдали йому реставраційно-конструктивні роботи в 1760—1780 роках: готичні форми було замінено барочними, перероблений вхід, монументально строгих форм вежа увінчалась барочним завершенням, і висота її досягала 65 метрів. Тоді ж інтер'єр костьолу був розмальований відомим художником-монументалістом С. Строїнським, а вівтарі прикрашені чудовими дерев'яними скульптурами, виконаними львівськими різьбарями М. Полейовським та Я. Овідзьким.