Сакральна дерев’яна архітектура Покуття
З початку ІІ половини XVIII ст. українське худонє дерево, передовсім іконостасне різьблення формується із зростаючою декоративністю, у напрямі бароко. Ремісні цехи теслярів і різьбярів, котрі пропонували замовлення на спорудження і обставу храмів. Теслярі, будівники володіли також різними техніками різьблення та профілювання.
З XVII ст. нам стають відомі майстри, які були водночас і виконавцями профільних та різьблених частин церков: Ілля Пантелеймон, “Григорій тесля з Дрогобича” – напис на сволоку церкви с. Воскресінці.
У XVIIст. Починає формуватися система зовнішнього оздоблення архітектури Українських Карпат. Виступи балок, так звані “виступи”, у місцях зрубів прикрашували профілюванням у вигляді округлих напливів хвилястих форм. А стовпи моделювали ритмічним чергуванням ковбиків, “диньок”, валиків, жгутів тощо.
Гзимси, фризи, карнизи – це профільовані дошки іноді відповідно різьблені балки.
Унікальним зразком гармонійної єдності архітектурних форм декоративних частин будівлі є дерев’яна церква св. Миколи із села Живачів Тлумацького р-ну., збудована 1763р., невідомим майстром.
Збереглися скупі дані про майстрів – теслярів XVIII ст.: Василь Колтика, Данило Прокопій, Павло З Битлі, Матей Гилить, Лесь Ковчуків. Майже всі майстри були місцеві, тобто вихідці з Бойківщини та Гуцульщини.
Профільовані стовпи ганків церков у вигляді подвійних балясин і ковбиків ще зустрічаютьємо в селах Балинці, Олешеві, Грушці. Найбільше уваги майстри привертали різьбленню церковних одвірків, карників, сволоків, риглів тощо.
Різблення на архітектурних деталях церков та дзвіниць Українських Карпат майстри – будівниць застосовували не так часто. Ця техніка декорування орієнтована на сприйнятті з близька. У карпатській сакральній архітектурі українців переважає плоску різьблення. Рельєфне різьблення, композиційні елементи якого зображають стилізовану рослинність трапляється вкрай рідко.
Контурне різьблення з вибраним тлом на конструктивних деталях східнокарпатських церков рідкісне явище. Із культових споруд Українських Карпат виявлено на даний час унікальний випадок застосування такого підвиду різьблення. Орнаменти складають поширені на карпатських теренах мотиви: “квадратики”, “хвильки”, “драбинки”, “фасульки”, “зубчики”.
Плоским виїмчастим різьбленням оздоблені одвірки церкви св. Дмитра с. Луковиця.
Різьблені портами дерев’яних церков увібрали розмаїття мотивів орнаменту, елементів композицій цього виду художнього оздоблення. Своєрідні зразки народного різьблення дають можливість виявити ще одну особливість творчості майстрів будівничих.
На деталях галерей різьблення не було поширеним видом художнього оздоблення, оскільки майстри надавали тут перевагу профільованим формам декору.
Оздоблення різьбленням гзимсів подає у монографії “Українські дерев’яні церкви” М. Драган.
В старинних церквах замість гзимку зустрічається рядок висячих гонт, прибитих до крайньої лати й вирізаних долиною у гарну зубчасту мережу. Деталі описання не часто прикрашали стрічковим орнаментом геометричних дворядкових “Зубчиків” (с. Росохач).
Арки – вирізки дерев’яних церков південно-східної частини Українських Карпат прикрашені вейлегистим геометричним різьбленням. На карнизах парапетів дзвіниць, під аркадою, зустрічаємо різьблені стрічки “пасочки - штрейфики”, подвійних обернених “зубчиків”. На Покутті у церквах серед дерев’яного літургійного обладнання часто зустрічалися поліхрамовані ручні напрестольні і процесійні хрести, трійці, патериці, котрі демонструють народну семантику кольорів та їхнє традиційне поєднання. Розфарбуванню підлягає й придорожні хрести – фігури.
Настійні декоративні розписи ще до ІІ св. війни можна було побачити в сільських дерев’яних церквах Покуття. Найдавніші твори розпису поч. ХІХ ст. збереглися в церкві Різдва Богородиці, село Добротів Коломийського району.