"Не розкидайте камiння" (за романом Альбера Камю "Чума")
Роман Альбера Камю "Чума" є вершиною творчостi письменника. У ньому втiлилося все, що пережив i осмислив автор у роки сурових випробувань. "Чума" - хронiка одного трагiчного року в Оранi, центрi французької префектури на алжирському узбережжi Середземного моря. Фiлософський змiст реалiзувався у формi роману-притчi.
Автор дає детальний опис виникнення i поширення епiдемiї чуми в мiстi. Клiнiчнi звiти, звiти про санiтарнi заходи, про настрої населення, про органiзацiю медичних дружин. Нi стогонiв, нi проклять - дiлова розповiдь з подробицями про неймовiрний випадок iз медичної практики недалекого минулого.
Але ось раптом ненароком з'являється фраза: "У свiтi було що чум, що воєн. I все ж таки i чума, i вiйна завжди захоплюють людей зненацька". Фраза насторожує i примушує повернутися до року, яким датована хронiка - 194...рiк. Ця дата не здається випадковою. У той час слово "чума" була у всiх на вустах, правда, не в прямому, а переносному значеннi - "коричнева чума", фашизм. За клiнiчними ознаками зловiсно вимальовується iсторично визначена личина "чуми" (фашизм) - нашестя, що перетворило Францiю i всю Європу в концтабiр. За свiдченням самого Камю, "явний змiст "Чуми" - це боротьба європейського Опору проти фашизму".
Отже, по-перше, чума - хвороба, а, по-друге, чума - "коричнева чума", фашизм.
Камю писав: "За допомогою чуми я хочу передати ту задуху, вiд якої ми страждали, ту атмосферу небезпеки i вигнання, в якiй ми жили тодi. Одночасно я хочу поширити це тлумачення на iснування в цiлому". Працюючи над "Чумою", Камю вивчав книги притчевого, напiвфантастичного змiсту - "Процес" Кафки i "Мобi Дiка" Г.Мелвiла, де головною бiнарною опозицiєю була: людина - зло.
У вустах Тарру, друга доктора Рiє слово "чума" обростає численними значеннями, стає надзвичайно мiстким. На його думку (i на думку автора), чума - не тiльки хвороба, не тiльки вiйна, а також смертнi судовi присуди, розстрiл переможених, фанатизм церкви i фанатизм полiтичних партiй, загибель невинної дитини в лiкарнi, погано органiзоване суспiльство. Вона звична, природна, як дихання, бо "всi ми трошки зачумленi". Мiкроби її всюди, пiдстерiгають кожний наш необережний крок.
А раз так, то чума - свiтове зло, яке повсякчас бродить в iсторiї i в усьому нашому життi. Тому ключем до всiєї притчi звучить бурчання лайливого астматика, постiйного пацiєнта доктора Рiє: "А що таке, власне, чума? Те ж життя, тiльки й того". Чума в самих надрах буття. У кiнцi щасливi оранцi святкують звiльнення вiд епiдемiї. А доктор, розмiрковуючи над словами старого, починає розумiти, що кожного дня радiсть людей пiд загрозою, бо "бацила чуми нiколи не вмирає, нiколи не щезає, десятилiттями вона може дрiмати десь... i, можливо, настане день, коли на лихо i в науку людям чума розбудить пацюкiв i пошле їх копати на вулицi щасливого мiста".
Зло, за Камю, на вiдмiну вiд свого iсторичного прообразу, не пiддається дослiдженню, воно вбиває, - це все, що дано знати про нього його жертвам.
Тут i виникає бiнарна позицiя: людина - зло, i стоїть вона настiльки ж гостро, як стояла, скажiмо, у Кафки. Але вирiшує це протистояння Камю, виходячи знову ж таки iз своєї фiлософiї. Людина має зробити "вiльний вибiр", щоб стати Людиною. Оранцi мають змиритися чи бунтувати, третього не дано.
Герої Камю - Рiє, Кастель, Тарру, Гран, Рамбер - борцi, бунтарi. Зiставляючи роман "Стороннiй" i роман "Чума", автор писав: "Чума" в порiвняннi зi "Стороннiм", безперечно, знаменує перехiд вiд самотнього бунтарства до визнання спiльноти, чию боротьбу необхiдно подiляти. I якщо iснує еволюцiя вiд "Стороннього" до "Чуми", то вона вiдбувається в напрямi до солiдарностi й спiвзвучностi.
Його герої - бунтарi, хто смiливо постає проти свiтового зла, хай, навiть, це "сiзiфiв труд" (бо ж вилiкувати так нiкого i не вдалося, все обмежувалось лише полегшенням страждань, не вдалося i вiднайти сироватку - чума вiдповзла сама, так само, як i сама прийшла). Як бачимо, все та ж абсурднiсть буття i так само людина вiльна зробити вибiр. I цей вибiр робить її справдi Людиною.
Чума - суворе випробування, яке ставить два запитання: що таке життя, i що значить зберегти гiднiсть перед наступом стихiї i зла. Письменник-фiлософ Камю вiрить, що зло вiчне, але вiчна i боротьба з ним. I сила борцiв, людей у їхнiй спiвдружностi.