Пiдлiтки - "мисливцi" у романi Вiльяма Джеральда Голдiнга "Володар мух"
Саме через цi образи письменник дослiджує "найнебезпечнiшу тварину - людину".
Не протистояти обставинам, у яких вони опинились на безлюдному островi, не боротись за своє спасiння, як Робiнзон Крузо, а пристосуватись до всього, знайти виправдання власним лiнощам i вседозволеностi. Саме "мисливцi" на чолi iз Джеком Мерид'ю уособлюють цi якостi. Мораль i закон, якi роблять спробу встановити на безлюдному островi дiти, якi потерпiли авiакатастрофу, швидко розвалюються пiд тиском сили i терору хлопчакiв-фашистiв на чолi iз Вождем Джеком. На вiдмiну вiд розумних пiдлiткiв Хрюшi та Саймона, морально стiйкого Ральфа Джек нiчого iз себе не представляє, вiн тiльки староста церковного хору, i навiть "до-дiєз" може взяти. Ось i всi претензiї на виняткову особистiсть.
Однак саме вiн, а не розумнi, розсудливi хлопцi Ральф, Саймон, Хрюша, можуть повести за собою юрбу: вiн орiєнтує їх на легке життя. Справдi, щоб пiдтримувати багаття, треба працювати, носити пiд палючим сонцем дрова, гiлля, а це важко, незвично, нудно. I навiть цiкавiсть - ця риса героїв "Острова скарбiв" Стiвенсона, "П'ятнадцятилiтнього капiтана" Жуля Верна - швидко минає. Спiльними для пiдлiткiв виявляються лiнь, жадоба веселощiв, нечупарство. Тому так легко вiдчувати себе "мисливцем" - пiд розфарбованою глиною фiзiономiєю легше заховати сором, звикнути до вседозволеностi. Пiснi, танцi, вiдсутнiсть елементарних санiтарно-гiгiєнiчних норм - не треба митися, розчiсуватися, можна влаштувати туалет прямо пiд деревом, з якого рвеш фрукти. Спрацьовує старий, вiдомий ще у Стародавньому Римi, звичай: "хлiба i видовищ". Джек люто ненавидить Ральфа - за вiдкритiсть i людську привабливiсть, Хрюшу - за розум i логiку, всiх iнших - за внутрiшнiй спротив насиллю. Сам письменник темне начало душi Джека пояснює як безумство, бо iнакше не можна пояснити жорстокiсть i садизм у дитинi. Останнi рядки роману насторожують ще бiльше - Джек уникає вiдповiдальностi за все (двоє пiдлiткiв убитi, один малюк згорiв у багаттi, острiв спалено), i ця обережнiсть лякає ще бiльше. Та ще страшнiшою фiгурою є Роджер - вiн виростає пiд "крилом" Джека, i перевершує своєю патологiчною жорсто-кiстю свого вчителя. Автор роману був викладачем середньої школи, добре знав душу i серце пiдлiткiв. У цiй книзi вiн показав i добре, i зле, що є в кожнiй людинi, попереджуючи нас, щоб ми не дали загинути в собi свiтлому i чистому началу яке є у кожнiй дитинi.