Вплив нацiональної етики та естетики на творчiсть Ясунарi Кавабати
Ясунарi Кавабата - один з найвiдомiших японських письменникiв, чия творчiсть яскраво видiляється вiдданiстю традицiям японської нацiональної лiтератури. Не випадково його есе про творчiсть взагалi i про його власнi художнi принципи має назву "Красою Японiї народжений". Хоча Кавабата формально належав до лiтературної течiї неосенсуалiстiв, естетична концепцiя якої була близькою до принципiв європейського модернiзму, все ж таки вiн мав особистий стиль, що вiдрiзняв його вiд членiв цiєї лiтературної групи. "Захоплюючись сучасною лiтературою Заходу, - пише вiн про себе, - я часом намагався наслiдувати її зразкам. Але в коренi я схiдна людина i нiколи не зводив очей з власного шляху".
Що вiн мав на увазi? Насамперед своєрiднiсть схiдного свiтосприйняття, невiдривного для цього письменника вiд вчення дзен, що грунтується не на розумовому осягненнi свiту, а на принципах iнтуїтивного потягу до природностi, внутрiшньої гармонiйностi зi свiтом, особливим сприйняттям прекрасного, яке вiдшукується саме у простотi. У своєму есе вiн проводить аналогiю творчостi взагалi зi створенням порцелянових ваз: "Це не рукотворне мистецтво, воно не вiд майстра, а вiд самої печi: вiд її примх або покладеної у неї породи залежать вигадливi сполучення кольорiв". Порiвняння європейської естетики з японською подається на прикладi мистецтва вирощування садiв: "Якщо європейськi, за-звичай, розбиваються за принципом симетрiї, то японськi сади асиметричнi. Мабуть, тому що швидше асиметрiя, нiж симетрiя може служити символом рiзноманiтностi i величi природи". Навiть натхнення у японцiв сприймається дещо iнакше, у японськiй культурi є особливе поняття - "саторi", що перекладається трохи спрощено як "осяяння". "Тут швидше має значення iнтуїцiя, - пише в тому ж есе Кавабата, - нiж логiка, швидше акт внутрiшнього пробудження - саторi, нiж здобутi вiд iнших знання. Iстинi "тiсно в словах", "Iстина поза словами". А принцип створення художнiх образiв там визначаєть ся як те, що "Одна квiтка краще, нiж сто, передає розкiшнiсть квiтки".
Усi цi естетичнi принципи реалiзовуються у його художнiх творах. Так, повiсть "Снiжна країна", що посiдає чiльне мiсце у творчостi цього письменника, складається з новел, об'єднаних нетиповим для захiдної лiтератури принципом єдностi асоцiацiй образiв, а не послiдовнiстю розвитку сюжету, який майже вiдсутнiй: Сiмамура, чоловiк зi спустошеною душею, що вирiс у Токiо, приїздить на пiвнiч країни, де у нього закохується мiсцева гейша Комако. Зовнiшнiсть Комако змальовується через опис... вiдображення у дзеркалi. "Пронизлива краса" iншої героїнi, Йоко, передається не шляхом зображення, наприклад, її обличчя, а то через злиття її особистостi зi снiжним пейзажем, то через образ ока, вiдображення якого у склi вагона сумiщається з вогником у полi - зiниця спалахує i "стає невимовно прекрасною". Саме зiниця - принцип "однiєї квiтки". Красу i гармонiйнiсть образу Юкiко ("Тисячокрилий журавель") втiлює iнша нiби зовнiшня деталь - рожеве фуросiкi з бiло-снiжним тисячокрилим журавлем та чашка з пагоном папоротi.
До речi, естетика чайного обряду, навколо якого обертається сюжет повiстi "Тисячокрилий журавель", бiльше нiж символ головного принципу естетики Кавабати, хай дуже важливий для розумiння художнiх особливостей його творчостi. Це, насамперед, свого роду етичний принцип. Як "бусiдо" в японськiй культурi є "мистецтвом смертi", так "тядо" - буквально "шлях чаю" - є "мистецтвом життя", це шлях чистоти, шлях досягнення гармонiї та єдностi з навколишнiм свiтом, ритуал поклонiння красi.
Японська лiтература має двi традицiї, спiвзвучнi роздiленню на шляхи бусiдо i тядо - так звану "чоловiчу", або "твердохарактерну", та протилежну їй "жiночу", або "м'якохарактерну". Ясунарi Кавабата притримується саме другої традицiї, вiн протиставляє агресивнiй жорстокостi свої уявлення про прекрасне. Але це вже швидше саме етичнi категорiї двох традицiйних систем цiнностей, нiж естетичнi, хоча роз-дiлити етичне i естетичне в них людинi з суто європейським свiтосприйняттям дуже важко.
Суто японською є й символiка творiв Ясунарi Кавабати. Для захiдної людини, наприклад, снiг - символ холоду й вiдчуженостi. Для японцiв - навпаки, тепла та кругообiгу в природi. Журавель - традицiйний символ чистоти i щастя. У есе "Красою Японiї народжений" письменник не випадково наводить цитату Мьое: "Вiршi, якi ми складаємо, хiба це iстиннi слова? Коли пишеш про квiти, то не думаєш, що це насправдi квiти".
Багато образiв, виведених у творах Ясунарi Кавабати, насправдi несуть вiдмiнний вiд зовнiшнього змiст. Для того, щоб зрозумiти їх усi, треба дуже добре знати японську культуру в цiлому. Але навiть без цього розумiння майстернiсть цього письменника дозволяє вiдчути за рядками спiльний, мабуть, для усiх культур головний образ - образ незрiвнянної гармонiї i краси, здатної зачаровувати читача, до якої культурної традицiї вiн би не належав.