Протистояння двох свiтiв i морально-етичних позицiй у драматичнiй поемi Лесi Українки "Бояриня"

Поема "Бояриня" не була у творчостi Лесi Українки явищем випадковим. Задум i сюжет твору з трагiчним фiналом вiдповiдав "трагiчно му свiтоглядовi" самої поетеси. Її не стiльки цiкавила полiтична iсторiя, скiльки iсторiя культурна, хоч сам твiр присвячено драматичним подiям нацiональної iсторiї - добi Руїни з усiма її конфлiктами й суперечностями. Це була найтрагiчнiша, на мiй погляд, сторiнка в iсторiї України, адже пiсля смертi Богдана Хмельницького нашу країну, яку було подiлено на двi сфери впливу (польську i росiйську), спустошували виснажливi вiйни, внутрiшнi суперечки за гетьманську булаву, намагання московських царiв позбавити українцiв його мислячої елiти.

Саме ця нацiональна зрада освiчених верств "заради лакомства нещасного" мучила Лесю Українку i надихнула її на створення "Бояринi", яку вона написала за три днi 1910 року. Треба зазначити, що мотив нацiональної зради-пасивностi звучав i в творчостi Т. Шевченка ("I мертвим, i живим..."), i в П. Кулiша, i в М. Костомарова, i в поезiї I. Франка:

Чого у нас вiдступникiв так много

I чом для них вiдступство не страшне?

Змальовуючи iсторичну ситуацiю доби Руїни, Леся Українка не вдається до зображення подiй, а показує, як епоха з її проблемами вiдбивається в долях дочки козацького старшини Оксани та її чоловiка, боярина Степана, що служив у Москвi. На мою думку, саме протистояння їхнiх позицiй, поглядiв, думок i є основою твору. По-рiзному розумiють iдею батькiвщини, патрiотизму i нацiональної честi Оксана i Степан, яких поєднало кохання. Двi люблячi душi, але яка прiрва мiж ними! Коли я читав поему, в моєму серцi розпач весь час змiнювався спiвчуттям до них, бентежило передчуття неминучого лиха. Бо для обох героїв Україна - це "веселий свiт" з дiвочим спiвом, де в шанобi батько-мати, добре слово, жiноча й подружня вiрнiсть. Московщина ж - "неволя бусурманська", "темниця". Та якщо Оксана вiдкрито заявляє:

...Хiба я тут не як татарка

сиджу в неволi? Ти хiба не ходиш

пiд ноги слатися своєму пану,

мов хановi? Скрiзь палi, канчуки...

Холопiв продають... Чим не татари?

то надмiрна обережнiсть Степана переросла в його боягузство й бездiяльнiсть. Вiн поводив себе по-лакейськи, боявся розгнiвати хазяїна, вiд якого залежило його благополуччя. Тому й танцював "Стьопка-холоп" тропака перед царем i в прямому, i в переносному значеннi.

Як же влучно на прикладi протистояння моральних позицiй двох люблячих сердець показала поетеса протистояння двох свiтiв - України i Росiї часiв Руїни! Леся Українка навiть поглиблює показ цього проти-стояння, змальовуючи звичаї та обряди України й Росiї (ставлення до жiнки, честi дружини, етикет пригощання гостя), рiзницю у художнiх смаках (Оксана не приймає росiйського жiночого вбрання). Надiрвана всiма цими великими i малими деталями протистояння, Оксана вигукує: "Я гину, в'яну, жити так не можу!" Тiєї митi менi здалося, що я чую голос моєї України, яка намагається докричатися i до великодер жавної влади, i до своїх дiтей-українцiв, щоб вiдродити в них нацiональну пам'ять, i змусити всiх зрозумiти, що нацiя з волелюбними традицiями, героїчною iсторiєю i високими морально-етичними нормами заслуговує не на приниження своєї гiдностi, а на пошанування своєї самобутностi i права на державний суверенiтет.