Тема дитинства у творах Чарльза Дiккенса
Дослiдники англiйської лiтератури стверджують, що жоден з англiйських письменникiв не здобув такої слави за життя, як Чарльз Дiккенс. Визнання прийшло до Дiккенса вже пiсля першого оповiдання i не залишало до останнiх днiв, хоча сам письменник, його погляди i творчiсть змiнювались. Секрет його популярностi в тому, що Дiккенс гостро вiдчував змiни в життi Англiї, був виразником сподiвань i прагнень тисяч людей. Пiсля смертi письменника його твори почали пiддавати гострiй критицi, i лише в ХХ столiттi стало цiлком очевидне значення творчостi Дiккенса. Його бiографiя знайшла вiдображення i у сюжетах його романiв, i у творчiй манерi. Дiккенс змалечку самостiйно заробляв грошi, бо батько, бiдний службовець, за борги потрапив до в'язницi. Працював на фабрицi, клерком, репортером у судi i парламентi. Як репортер вiн вiдображав сучаснi подiї i намагався порозумiтися на причинах, що їх викликали. Провiдна тема творчостi письменника - тема боротьби добра i зла, що розкривається в кожному його творi. Дiккенс вважав, що ставлення суспiльства до дитини вiдбиває боротьбу добра i зла у ньому. Тому тема дитинства - одна з головних в його творчостi.
Роман "Пригоди Олiвера Твiста" - перший "роман-виховання", написаний у жанрi, до якого Дiккенс неодноразово звертався. Структура цих творiв схожа: дитина, яку кинули напризволяще батьки, переслiдують родичi, що, бажаючи скористатися беззахиснiстю дитини, полюють за спадщиною; завдяки дивному збiговi обставин герой виривається з тенет злиднiв, отримує спадщину, а разом iз нею i визнання у суспiльствi. На початку творчостi, це вiдтворено в "Олiверi Твiстi", Дiккенс вважав, що матерiальна нагорода, достаток - мета, до якої варто йти, яка робить людину щасливою. Зло в "Олiверi Твiстi" має подвiйну природу: по-перше, це суспiльне зло, зображене через "робiтнi доми", де утримуються знедоленi дiти, по-друге, воно уособлюється в конкретному герої, який ставить собi за мету знищити Олiвера. Образ Олiвера iдеальний, його характер не змiнюється протягом роману: вiн не пiдпадає пiд вплив обставин, навiть перебуваючи серед шахраїв.
У наступних романах тема дитинства поглиблюється, Дiккенс усвiдомлює зв'язок мiж характером героя й обставинами, в яких вiн дiє. Майже всi романи Дiккенса мають щасливий кiнець, за що авторовi докоряли i за життя, а особливо пiсля смертi. Але "щасливi кiнцi" - це одна з рис фiлософiї письменника. Вiн вважав, що лiтература має велике виховне значення, впливає на свiдомiсть, i що щасливий кiнець стверджує оптимiзм, радощi життя, гармонiю, дає надiю, що людина нiколи не буде самотня. Але як письменник-реалiст Дiккенс бачив, що в життi "щасливi кiнцi" бувають не завжди, вiн змiнює своє ставлення i до проблеми матерiальної нагороди героя, показуючи, що досягнення певного матерiального рiвня не забезпечує людинi щастя.
Характернiший щодо цього роман "Девiд Копперфiлд". Герой твору, на вiдмiну вiд Олiвера Твiста, проходить довгий шлях духовного розвитку. Нещасне дитинство, сирiтство, пошуки рiдних людей змiнюють характер Девiда, дають йому життєвий досвiд. Цей роман має автобiографiчнi риси, зображуючи розвиток героя, шляхи, якими йшов сам автор. У цьому романi межа мiж злом i добром не така чiтка: героїв важко подiлити на суто позитивних i суто негативних, для автора важливо, в першу чергу, як духовно збагачується герой. У багатьох своїх романах Дiккенс використовує такий прийом: смерть персонажiв, що допомагає розв'язати чимало конфлiктiв. У романi "Девiд Копперфiлд" цей прийом має зовсiм iнший змiст: смерть не вирiшує конфлiкт, а стає для героя тяжким випробуванням, з якого вiн набуває життєвого досвiду. Вже дорослий, Девiд Копперфiлд закохується в дочку власника фiрми, Дору, i коли обставини дозволяють, Девiд одружується з нею. Та минуть роки, перш нiж вiн зрозумiє, що все життя поруч iз ним була по-справжньому близька людина, Агнес. Смерть Дори не просто дає змогу Девiду одружитися з Агнес, а примушує переосмислити своє життя, стосунки з людьми, зрозумiти, що таке справжнє кохання.
Тема дитинства у творчостi Дiккенса розкриває гуманiстичне спрямування таланту письменника, стверджує добро i справедливiсть, засуджує байдужiсть суспiльства у ставленнi до дiтей.