Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедрiна "Премудрий пiскар"

У складному змiстi казок Щедрiна, малих за об'ємом та великих за своїм iдейним змiстом, можна видiлити наступнi теми: сатира на самодержавний уряд та на експлуататорськi класи, зображення життя народу в царськiй Росiї, викриття поведiнки та психологiї по-обивательськи настроєних прошаркiв iнтелiгенцiї, розкриття iндивiдуальної моралi та пропаганди соцiалiстичного iдеалу та нової моральностi.

У казцi "Премудрий пiскар" Щедрiн виставив на осуд малодушнiсть тiєї частини iнтелiгенцiї, яка в роки полiтичної реакцiї пiддалася настрою ганебної панiки. Зображення жалюгiдної долi героя, який збожеволiв вiд страху, на все життя замурував себе у темну нору, сатирик виказав своє застереження та презирство усiм тим, хто, пiдкорившись iнстинкту самозбереження, занурюється у вузький свiт власних потреб замiсть активної суспiльної боротьби.

Батьки пiскаря жили тихо i мирно, не втручалися у життя суспiльства, тому i вмерли своєю смертю. I наказали вони синовi дивитись обома, захищаючи себе. Синок їх був розумний i сприйняв слова батькiв буквально. Вiн оберiгав себе не тiльки вiд великих риб, а й вiд ракiв та водяних блiх. Хоча вони були меншi за нього, але шкоду могли принести велику, на його думку. Вiн зовсiм оскаженiв вiд страху i навiть боявся завести дружину та дiтей.

Висмiяв Щедрiн i роздуми пiскаря про людину, тобто про уряд. Скiльки вiн рiзних засобiв придумав, щоб пiскарiв, тобто народ, знищити, а вони, знаючи усi цi дурнi засоби, все одно їх ковтають. "Хоч i це найдурнiше знаряддя, але з нами, пiскарями, чим дурнiше, тим вiрнiше", - так мiркує старий пiскар про життя народу, який нiяк не хоче вчитися навiть на своїх помилках.

Не жив той пiскар, а тiльки те й робив, що тремтiв i радiв, що живий. Навiть щуки почали його хвалити, сподiваючись, що вiн вийде з нори. А вiн - нi. Понад сто рокiв просидiв i думав, що найрозумнiший. Але Салтиков-Щедрiн каже про невiрний хiд мiркувань пiскаря тому, що не тi пiскарi стають гiршими громадянами, якi у норах сидять, тремтять та тому даремно їдять. Яка користь суспiльству вiд їх iснування? Нiякої. Тому воно i розумним не вважало пiскаря, а тiльки дурнем i величало.

Своєрiднiсть художньої майстерностi Щедрiна виявилася у великiй могутностi його смiху, у мистецтвi використання гумору, гiперболи, гротеску та фантастики для реалiстичного зображення дiйсностi та оцiнення її з прогресивних суспiльних позицiй. У його казках гинуть тi, хто намагався сховатися вiд ворога, уникнути суспiльної боротьби, жити власними потребами. Вiн намагався виховати в читача почуття суспiльного обов'язку, навчити його жити суспiльним життям, суспiльними потребами. Тiльки за цих умов людину можна назвати розумною i премудрою.