Проблематика роману Оскара Вайльда "Портрет Дорiана Грея"
Автор роману "Портрет Дорiана Грея" висвiтлює важливi проблеми, пов'язанi з культурним, соцiальним та мiжособистiсним аспектами людських взаємовiдносин.
Зокрема, Оскар Уайльд через створенi ним художнi образи розкриває взаємозв'язок мiж мистецтвом i внутрiшнiм свiтом людини. Наприклад, на думку художника Безiла мистецтво - це певне дзеркало людської душi, воно вiдбиває почуття спрямування, а також моральнi якостi людини. Митець нiби вкладає частинку власної душi у свiй твiр, тому тут слушним є вираз: "Який творець, таке i творiння". Безiл каже про портрет Дорiана Грея: "В це полотно я вклав надто багато душi, надто багато самого себе". Iншими словами, автор хотiв показати, що те, що створюють люди, красномовно свiдчить про їх духовний свiт.
Але майбутнє будь-якого творiння визначає не творець, а власник цього творiння. Дорiан поклав тягар, увесь бруд свого серця на свiй портрет. Вiн нiс цей тягар аж до смертi власника, пiсля якої повернувся у первiсний вигляд.
У тiсному зв'язку з цiєю думкою пов'язаний й образ лорда Генрi. Вiн теж був своєрiдним творцем - творцем душi Дорiана. Його iнструментом була хибна фiлософiя, яка штрих за штрихом будувала характер молодої людини.
Автор роману показує наскiльки сильно можуть впливати на людську душу руйнiвнi фiлософськi iдеї, вираженi у привабливих та захоплюючих формах, що полонять розум незвичайною новизною i таємнiстю, але ж в той самий час пiдточують зсередини недосвiдчене та неспокушене злом серце.
Це набувало особливого значення у життi Дорiана Грея, який жадав чогось нового й таємного, виявляв допитливiсть до усiх бокiв життя.
Лорд Генрi заспокоював його сумлiння, змушував не дуже пiклуватися про мораль i таким чином Дорiан Грей почав своє падiння у безодню. Сам вiн, вiдчуваючи в деякiй мiрi на собi вплив свого друга, лорда Уоттона називає його теорiї "захоплюючими, але отруйливими".
Надалi з оповiдi ми бачимо, що молодий Дорiан усе-таки не змiг встояти пiд сильним натиском отруйливої фiлософiї порочного, сповненого егоїзму лорда Генрi.
Ймовiрно, що у Дорiана Грея залишалась ще можливiсть зупинити своє падiння, коли пiсля самогубства Сибiлли Вейн вiн з великим тягарем на серцi розмiрковував про своє ставлення до дiвчини, яке призвело до трагiчного кiнця.
Дорiан Грей визнає свою жорстокiсть до Сибiлли у розмовi з лордом Генрi, але останнiй залишається вiрним самому собi та знову виконує функцiю руйнiвника душi Дорiана, жахливо спрощуючи трагедiю жiночих почуттiв, стверджуючи, що своєю смертю вона лише виконала свою останню роль актриси. Дорiан Грей не змiг нiчого протипоставити цiй хижацький фiлософiї лорда, вже у розмовi з Безiлом виносить собi вирок: "Я такий, який я є - i нiчого тут не вдiєш". Визнаючи свою порочнiсть, Дорiан не схотiв або ж не знайшов в собi достатньо мужностi змiнити себе на краще.
Крок за кроком Дорiан Грей перетворюється з людини, яка має добре й чисте серце, на егоїста та злочинця. Це вiдбувається поступово: спочатку вiн пiддається впливу аморальної людини, потiм, усвiдомлюючи свою порочнiсть, вiдмовляється вiд виправлення. Пiзнiше вiн знехтує своєю репутацiєю й докорам Безiла, який зауважував, що Дорiан негативно впливає на оточуючих. Таким чином, Дорiан Грей, головний герой роману Оскара Уайльда, наближається до знищення власної душi.
Оскар Уайльд пiдкреслює також думку, що не тiльки краса, а навiть характер людини, її духовнi якостi досить непостiйнi. Тiльки сумлiння здатне контролювати її життя, її вчинки i хоч не виправляти їх, але докоряти за них. Людина живе доти, доки живе її сумлiння, яке здатна знищити тiльки вона сама.
Оскiльки символом сумлiння Дорiана Грея у романi стає його власний портрет, саме тому Дорiан вмирає тодi, коли його знищує.