Аналiтична композицiя в п'єсi Генрiха Iбсена "Ляльковий дiм"

Iбсена ще за життя називали творцем аналiтичної драми XIX столiття, що вiдроджувала традицiї античої драматургiї.

Автор використовує аналiтичну композицiю, щоб показати невiдповiднiсть мiж зовнiшнiми проявами життя з його справжньою сутнiстю. Вiн добре знав проблеми, що постають перед людиною в життi, розумiв, що зовнiшнiй добробут приховує чимало трагедiй. Аналiтична композицiя, за Iбсеном, означала розкриття внутрiшнього трагiзму, що приховується за зовнiшньо спокiйною дiйснiстю.

На такiй композицiї побудована п'єса "Ляльковий дiм", в якiй розкривається сутнiсть зовнiшньо спокiйного сiмейного життя адвоката Хельмера, насправдi ж побудованого на обманi та егоїзмi. Аналiтична композицiя визначається i тим, яку роль у долi героїв вiдiграють подiї, що вiдбулися задовго до початку дiї. У п'єсi "Ляльковий дiм" цi сюжетнi таємницi стають рушiйними силами у розгортаннi дiї, в розвитку характерiв героїв.

Нора на початку п'єси здається нам жiнкою, яка неспроможна приймати самостiйнi, смiливi рiшення, що вона пiдкоряється авторитету свого чоловiка, якого вважає взiрцем всiх чеснот. Вона всi сили вiддає чоловiку i дiтям. Але поступово ми розумiємо, що це враження оманливе. З'ясовується, що Нора приховує якусь таємницю вiд чоловiка, щось таке, що Хельмер не вибачить їй i сприйме як ганьбу. Нора постiй-но в п'єсi знаходиться пiд загрозою викриття. Вона вiдтягує момент, коли її чоловiк прочитає лист вiд лихваря, що лежить у поштовiй скринцi. Автор дає нам зрозумiти, що сутнiсть взаємин подружжя не така, якою здається зверхньо. Ця сутнiсть окреслюється в деталях, випадкових словах. Читача насторожує зверхнє ставлення до дружини, нерозумiння її внутрiшнього стану. Нора, навпаки, вражає влучнiстю деяких висловiв, вмiнням володiти собою. Поступово розкривається таємниця, яку приховувала Нора. Вона пiдробила пiдпис свого батька, щоб добути грошей i врятувати вiд хвороби чоловiка.

Хельмер сприймає це як ганебний вчинок, не хоче навiть задуматись над причиною цього вчинку. Нора вражена егоїзмом Хельмера, якого хвилюють тiльки наслiдки цього вчинку. Нi милосердна сторона її вчинку, нi те, що своїм вчинком вона нiкому не зашкодила, не беруться до уваги її чоловiком. Адже на початку подружнього життя Хельмер важко захворiв на туберкульоз, лiкування вимагало чималих грошей. Нора не мала до кого звернутися, бо єдина, крiм чоловiка, близька людина для неї - батько, був на порозi смертi й вже не мiг пiдписувати будь-якi документи. Нора була єдиною спадкоємницею. Вона пiдробила пiдпис батька i врятувала чоловiка.

Наприкiнцi п'єси розкриття таємницi остаточно розвiює iлюзiї про добробут i щастя Хельмерiв, зриває маски з героїв. Нора постає як сильна, цiльна натура, яка може сама вирiшувати свою долю. Її розрив з чоловiком, в якому вона зневiрилась, її небажання залишатися "лялькою" - яскравий доказ цього. Нора каже чоловiку: "...я зрозумiла, що я всi цi вiсiм рокiв жила з чужим чоловiком i прижила з ним трьох дiтей... О-о, не можу навiть згадувати про це! Так би й розiрвала себе на шматки!"

Менi здається, що аналiтична композицiя п'єси дала змогу автору поставити питання про становище жiнки в сiм'ї, про вiдповiдальнiсть особистостi перед собою, суспiльством i свiтом, а також суспiльства перед особистiстю.