Символiстична картина свiту в п'єсi Морiса Метерлiнка "Синiй птах"
творча людина може передати своє бачення свiту по-рiзному. Може - через детальний опис факту, що чимось вразив. А може й навпаки, бо не кожен здатний за окремим випадком побачити дiю певних унiверсальних законiв буття - за допомогою символiчних образiв розповiсти про фiлософськi глибиннi сутностi людського iснування, вiдволiктись вiд буденних обставин, що нав'язують власнi "правила гри", i звернутися до безпосереднiх узагальнень. Вiзьмемо, наприклад, поняття "щастя". Кожен розумiє це слово по-рiзному: хтось вважає щастям спокiйне родинне життя, хтось - творчий пошук, вiдкриття нового, хтось не уявляє щастя без грошей. Зрозумiло, що й шлях до кожного такого щастя буде рiзним. Але ж буде й дещо спiльне - власне пошук щастя, як такий. То чому б не розглянути вiдстороненi вiд конкретних умов i конкретного розумiння щастя головнi, найбiльш загальнi й абстрактнi моменти цього важливого для людини питання?
Саме ця проблема розкривається у п'єсi бельгiйського письменника-символiста Морiса Метерлiнка. Щастя в його творi - це Синiй птах. Можна ще раз пiдкреслити, що йдеться не про якесь чiтко окреслене розумiння щастя певної людини, а саме про образ щастя взагалi. За цим принципом узагальнення будуються й iншi символiчнi образи, поєднанi в дiї вони перетворюються на символи певних думок та iдей, а якщо узяти п'єсу в цiлому - створюють символiчну картину свiту, що вiдповiдає свiтогляду автора. Таємничий змiст, на думку Метерлiнка , може бути прихований не лише в словах i дiях, а навiть у мовчаннi.
Цей твiр водночас i дуже простий для сприйняття, форма казки дозволяє дивитися п'єсу навiть маленькiй дитинi, але поєднання алегоричних символiв змушують i дорослого поламати голову над вiчними духовними проблемами, "закодованими" у образному ладунку п'єси.
Не випадковим є навiть те, що головнi герої п'єси - дiти. Образ дитини зазвичай символiзує безгрiховну чисту душу. таємничi сутностi свiту можуть осягнути лише саме такi люди: чистi, неупередженi, наївнi, з широко розплющеними очима, що тягнуться до добра та здатнi на спiвчуття.
Отже, двiйко дiтей, Тiльтiль i Мiтiль на Рiздво зустрiчаються з феєю Берiлюною й вирушають на пошуки щастя - Синього птаха, що живе у палацi Ночi, але має здатнiсть вижити при сонячному свiтлi. Як з'ясовується потiм, зробити це неможливо, та це вже неважливо: цим дiтям вiдкрилося стiльки важливих речей про свiт, що вони набувають вмiння бачити його новими очима. Вони подорожують Країною Спогадiв (без якої немає шляху до щастя), Царством Майбутнього, їм як дiтям дроворуба перешкоджають дерева (символ вiдповiдальностi дiтей за вчинки батькiв), Тiльтiль i Мiтiль дiзнаються, якi iснують насолоди: вiд огидних Насолоди їсти, коли не хочеться, Бути Багатим, Нiчого Не Робити, до "знайомих незнайомцiв" Домашнiх Насолод: Бути Здоровим, Любити Батькiв, Бачити Зiрки, i навiть Великих Радощiв: Бути Справедливим, Бути Добрим, Радiсть Материнської любовi. А скiльки людей плутають насолоди саме зi щастям?! Побачивши їх на власнi очi, Тiльтiль i Мiтiль починають розумiти i цю рiзницю. Тож, виявляється, шукають вони не лише щастя, а й життєвi iдеали, без яких зрозумiти щастя теж неможливо.
Долати перешкоди допомагає їм Душа Свiтла. Невипадково Свiтло - один з найулюбленiших образiв символiстiв. Саме Душа Свiтла допомагає дiтям збагнути справжнi цiнностi життя, хоча й не дозволяє передчасно вiдкинути покривало, що приховує незнанi iстини. Для справжнього розумiння чогось надто простi шляхи не придатнi. У подорожi Тiльтiля та Мiтiль супроводжують душi Хлiба, Води, Молока, Цукру, Вогню, Кiшки та Собаки. Вони не завжди постають помiчниками: Вода i Вогонь (двi одвiчнi протилежностi) ведуть суперечки, але справжнє протиставлення ми бачимо на прикладi символiв Собаки (вiрностi) та Кiшки (зради).
Як вже йшлося, пошуки ведуться у палацi Ночi, яка чинить дiтям перешкоди. Вiн символiзує морок i незнання. Але й ньому ховаються рiзнi речi: вiд жахiв (примар, хвороб, вiйн) до Саду Мрiї. Та й Синi птахи живуть саме там. Отже, Нiч - не лише зло, це швидше неспроможнiсть людини вiдрiзнити його вiд добра. А якщо згадати iншу п'єсу Метерлiнка, "Слiпi", образ Ночi (пiтьми) робиться ще змiстовнiшим: усе сучасне життя, на думку автора, проходить у темрявi. Тому щастя, за переконаннями Метерлiнка, - у пiзнаннi сутностей цього свiту.
"Потрiбно бути смiливим, щоб бачити приховане" - висловлює вiн свою позицiю словами Берiлюни. Небезпечним i складним для дiтей виявляється Шлях до розумiння, але вони зрештою долають його, й Синiм птахом здається Тiльтiлевi горлиця, яку вiн дарує хворiй дiвчинцi. Вже не допомогти знайти - саме "повернути Синього птаха" прохає вiн наприкiнцi п'єси.
Тiльтiль i Мiтiль не знайшли особисто собi щастя, але пiзнавши безлiч важливих iстин, вiдчули вiдповiдальнiсть за щастя iнших.Спостерiгаючи за їхнiм Шляхом, кожен глядач у театрi (або читач п'єси) може й собi спробувати вiдповiсти на одне з найголовнiших питань фiлософiї - про сенс буття людини. Хай навiть не погодившись у чомусь з автором. Головне - замислитись над цим питанням. А буде сенс в життi - буде й щастя...