Твiр-лист. Ми живемо в краю Григорiя Сковороди

Твiр-лист. Ми живемо в краю Григорiя Сковороди

Добрий день, дорога моя Надiйко!

Дуже хочу приїхати до тебе в Днiпропетровськ. Сподiваюсь, що наша зустрiч не за горами, а поки що розповiм тобi про одну цiкаву екскурсiю. Коли ти приїдеш до мене в гостi, я неодмiнно покажу тобi джерело Сковороди...

Неподалiк нашого селища тягнеться Бабаївський лiс. У нiм бував письменник-фiлософ Григорiй Савич Сковорода. Мандруючи вiд села до села, любив мислитель спiлкуватися з природою. I нашi лiси - Покотилiвський, Гладкiвський, Бабаївський - не раз милували око Сковороди: тут вiн вiдпочивав i... працював, спостерiгаючи за хмарками на небi, слухаючи пiсню струмочка, розумiючи мову пташину.

Нещодавно наш клас побував у Бабаївському лiсi. Стояв прекрасний осiннiй день. Могутнi дуби, котрi багато бачили на своєму вiку (адже тут ростуть столiтнi дуби!), спостерiгали за нами i нiби хотiли щось розповiсти.

Казкова краса, Надiйко! Але ось - невеличка галявина. При згадцi, що тут ходив старий мудрець Сковорода, зразу вiйнуло давниною.

Пiдходимо до лiсового джерела. Кришталево-чиста холодна вода збiгає вниз i губиться у лiсовому озерцi. Аж ось бачимо меморiальну дошку, на якiй вирiзьблено, що тут любив писати вiршi i вiдпочивати поет i фiлософ Г. Скоророда... Можливо, саме тут вiн написав:

Стоит явор над горою,

Все кивает головою.

Буйны ветры повевают,

Руки явору ламают.

А вербочки шумят низко,

Волокут мене до сна.

Тут течет поточек близко,

Видно воду аж до дна.

До побачення, Надiйко! Коли зможеш - приїжджай: тобi завжди радi на Харкiвщинi. Всього найкращого!