Твiр-роздум. Незабутнiй i невмирущий Володимир Iвасюк

Твiр-роздум. Незабутнiй i невмирущий Володимир Iвасюк

Умирають спiвцi - пiснi залишаються. Iнколи трапляється, що iм'я автора губиться серед вiкiв, а пiсня живе - стає народною. Люди приймають те, що їм близьке, що хвилює душу i серце.

Поет i композитор Володимир Iвасюк прожив коротке життя - йому було лише тридцять рокiв, коли загинув за нез'ясованих обставин. Лiкар за професiєю (закiнчив Львiвський медичний iнститут). За покликанням - пiсняр. У досить короткий промiжок часу створив близько сорока пiсень на слова сучасних йому поетiв, видав кiлька пiсенних збiрок. Писав не лише музику, а й слова. "Я пiду в далекi гори", "Два перстенi", "Пiсня буде помiж нас" - це повнiстю його пiснi: i слова, i музика В. Iвасюка.

Про пiсню "Водограй" хочеться сказати окремо. Вона менi дуже близька, хоч i написана вже давно. Як на мiй погляд, це не просто пiсня - це художня розповiдь про чудовий край: Карпати!

Котить хвилi наш Черемош,

А куди - не знає,

Помiж гори в свiт широкий

Тече, не вертає.

Хто був у Карпатах, той зрозумiє моє захоплення цим краєм. Я була у Прикарпаттi, в м. Яремчi, бачила рiчку Прут, печери Олекси Довбуша. Була бiля водограю i не могла не спiвати:

Подивись, як сiру скелю

Б'є вода iскриста...

Саме тут, у Яремчi, знiмався телефiльм "Червона рута" - про це нам розповiли мiсцевi жителi. I як було не згадати незабутнього i невмирущого Iвасюка, його пiснi, що живуть i нинi, радують душi багатьох.

Пiсня "Червона рута" дала назву не лише телефiльмовi - з 1989 року в Українi проходить щорiчний всеукраїнський фестиваль сучасної української пiснi i музики "Червона рута". Таланти не вмирають - вони живуть в пiснях. I В. Iвасюк - серед нас.