Твiр на лiнгвiстичну тему. Виникнення мови
Мова - це засiб спiлкування мiж людьми. Без неї не може розвиватися культура, наука, технiка, неможливi будь-якi зв'язки мiж окремими людьми, людськими колективами, мiж країнами. Завдяки багатiй яскравiй мовi художньої лiтератури ми уявляємо те, чого нiколи не бачили i, може, не побачимо: далекi країни, їхню природу, життя та побут iнших народiв, героїчне минуле нашого народу i навiть майбутнє.
Звiдки ж узялася в людей ця чудесна здатнiсть говорити? Коли i як виникла людська мова?
Мова з'явилася тодi, коли виникло людське суспiльство. Перша людина вiдрiзнялася вiд своїх предкiв - мавполюдей тим, що вона вмiла виготовляти знаряддя працi. Тому кажуть: праця створила людину. У процесi трудової дiяльностi у людей виникла потреба у спiлкуваннi. Адже боротьба за життя для первiсних людей була дуже важкою. Вони могли долати всiлякi труднощi лише колективно. Потреба дiяти спiльно за тяжких умов iснування, дiлитися трудовим досвiдом, сказати, порадити, попросити щось пiд час працi сприяло виникненню мови.
Звичайно, мова первiсних людей була дуже примiтивною, але за розвитком суспiльства вона вдосконалювалась, збагачувалась.
Мова - це iсторiя народу. Всi попереднi поколiння вiд найдавнiших часiв залишили в мовi свої глибокi слiди.
Мова - це пам'ять народу. Але майбутнє виростає з минулого. Всi матерiальнi i духовнi цiнностi - гiдростанцiї, будови, науковi вiдкриття, мистецькi твори тощо - ми створюємо й вiдкриваємо не тiльки для себе, а й для тих, хто житиме згодом.
На земнiй кулi є близько трьох тисяч мов. Кожен народ розмовляє своєю мовою, створює науковi, культурнi, мистецькi цiнностi.
Нашою рiдною мовою є мова п'ятдесятимiльйонного українського народу, який прославив себе у боротьбi проти загарбникiв, що вдиралися на його землi, намагалися поневолити людей, пограбувати господар ство, знищити культурнi надбання.
Передовi українськi письменники послiдовно боролися за українсь ку лiтературну мову, за її чистоту й розвиток, доводили що українська мова жива i придатна для лiтературної творчостi.
Для нас рiдна мова - це дорога спадщина, яка об'єднує в собi народну мудрiсть. Це наша гордiсть, бо все, що створено нею, увiйшло в скарбницю загальнолюдської культури. Обов'язок кожного з нас - берегти дорогоцiннi скарби рiдної мови, її запашнi барвистi слова, образи, шлiфувати i збагачувати їх, щоб передати прийдешнiм поколiнням спадщину, гiдну нашої великої доби.
Пам'ятаймо ж заповiт великого поета Володимира Сосюри:
О, мова рiдна! Їй гаряче
вiддав я серце недарма.
Без мови рiдної, юначе,
й народу нашого нема.