Твiр-роздум. Найважче - це творення себе

Людина народжується чистою, як бiлий аркуш паперу. На ньому згодом життя напише багато чудового i огидного. Але все одно ми повиннi заповнювати простiр на паперi нашої душi, не зважаючи навiть на значнi помилки.

Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжнiх майстрiв? Коли так, ви обов'язково помiтите безлiч виправлень на шляху до створення шедевру. Так i в життi. Треба докласти неймовiрних зусиль, щоб записи твоєї душi були вартi поваги. З дитинства батьки, бабусi, дiдусi, розповiдаючи нам казки або оповiдання з життя, навчають бути добрими i лагiдними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирiшувати для себе, як вчинити i як розпiзнати добро i зло. За цими орiєнтирами можна творити себе. Кожна людина повинна триматися в певних межах, i не має значення, в яких саме. Головне те, щоб вони iснували i щоб усе життя зазнавало їхнього впливу. Ми повиннi аналiзувати себе i робити висновки. Повиннi змiнювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами.

Вiдомий росiйський письменник М. Булгаков писав, що "рукописи не горят", але горять душi та, як вiдомо, iз попелу неможливо нiчого вiдтворити. Тому треба пам'ятати, що найголовнiше в життi - зберегти свою цiльнiсть. Анi кар'єра, анi робота, анi добре ставлення людей не повиннi пiдпорядковувати людину собi. Людина має бути живою внутрiшньо, має не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах - ось у чому полягає визначальний життєвий принцип кожного.