Проблематика та художнi особливостi комедiї Жана Батiста Мольєра "Мiщанин-шляхтич"
На уроцi зарубiжної лiтератури ми читали чудову п'єсу Мольєра "Мiщанин-шляхтич", а невдовзi дивилися цю п'єсу в театрi iм. Шевченка. П'єса i особливо спектакль нам дуже сподобалися. Мольєр показав суспiльне життя Францiї ХVII столiття.
Мольєр - засновник "високої комедiї". Незважаючи на класицистичнi правила, дотримання яких було обов'язковим для драматургiв того часу, Мольєр створив художньо досконалi комедiї з напруженим сюжетом i цiкавими характерами. В основi сюжетiв його комедiй лежить конфлiкт, вiдомий класицистам, - протистояння пристрастей здоровому глузду. В основi комiзму - невiдповiднiсть реальних подiй тому, як вони сприймаються персонажами. Цю загальну комiчну настанову Мольєр насичує iсторично достовiрними персонажами, розкриває найбiльш типовi характери.
Мольєр добре розумiв, чого потребує публiка, i створював п'єси, якi користувалися неабиякою популярнiстю. Але талант його полягає в тому, що розважаючи глядача, вiн його виховує, привертає до моральних цiнностей. Iмена багатьох його персонажiв стали узагальненими i означають людей, яким притаманнi тi чи iншi риси.
Яскравий образ створює Мольєр у комедiї "Мiщанин-шляхтич". Головний герой Журден має все, чого може бажати людина: сiм'ю, грошi, здоров'я. Та Журдену заманулося вибитися у шляхтичi. Це стає його манiакальною iдеєю, яка завдає чимало клопоту його родинi, але подоба-ється цiлiй купi шарлатанiв, що годуються бiля нього та потiшаються над ним: перукарi, шевцi, самозванi "вчителi" етикету. Користується примхою Журдена й аристократ Дорант. Вiн знає, що Журден закоханий у шляхетну Дорiмену, з якою вiн сам не проти побратися. Дорант приводить Дорiмену в дiм Журдена, де їх чекає розкiшний обiд. Вiд свого iменi вiн дарує красунi коштовностi, якi передав йому для Дорiмени Журден. Виникає комiчна ситуацiя, герої говорять, не розумiючи один одного, кожен про своє: Дорiмена думає, що коштовностi дарував Дорант, i обурюється, коли Журден применшує їх цiннiсть, бажаючи виглядати скромним в очах своєї обранки. Бажання стати шляхтичем позбавляє Журдена залишкiв здорового глузду: вiн не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсiль iз Клеонтом тiльки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта знаходить вихiд. Вiн переодягає свого господаря турецьким пашою, сватає за нього Люсiль, а для Журдена влаштовує "посвячення у муфтiї". Всi герої отримують те, чого прагнули: три пари одружуються (Клеонт i Люсiль, Дорант i Дорiмена, Ков'єль i Нiколь), а Журден стає, хоча i химерним, але шляхтичем.
"Мiщанин-шляхтич" - яскравий доказ "високої комедiї". За смiшними подiями комедiї ховаються серйознi висновки, а комiчнi образи стають сатиричними. Поведiнка Журдена, Доранта зумовлена їхiм становищем у суспiльствi. Журден прагне стати шляхтичем, щоб довести всiм i собi свою значимiсть. Але Мольєр показує, що людину треба цiнувати такою, якою вона є, що кожен повинен робити в життi свою справу. Дорант - аристократ, але нiчого, крiм титулу, у нього немає: нi грошей (їх вiн позичає у Журдена), нi аристократичних, пiднесених почуттiв. Вiн використовує Журдена, щоб справити на Дорiмену враження багатiя. Маркiза ж дає згоду на шлюб тому, що вважає Доранта дiйсно тим, за кого той себе видає. Її розчарування автор мудро винiс за межi свого твору.
У комедiї Мольєра здоровий глузд перемагає, та вiн не є запорукою моральностi людини. На прикладi негативних персонажiв автор показує, що пiдступна, лицемiрна людина може бути розумною, та перемагають завжди людськi чесноти.