Випадок із життя (твір-оповідь)

Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника зда¬валися мені дивовижними.

Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти до¬велося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не ви¬стачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьо¬оким дівчиськом.

Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже прошепотіла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею».

Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачи¬ло, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.