Мама — мій найкращий друг (твір-роздум)

Щодо дружби так багато говорять. А що це значить? Я довго цього не розу¬мів, доки не стався зі мною досить дивний випадок.

Того дня все йшло не так. Ні, я не запізнювався до школи. Будильник за¬дзвенів вчасно. Мама мене, як завжди, нагодувала. Тато, як завжди, провів мене

до зупинки (нам по дорозі). Та й погода була чудова. А що ж було поганого? Спочатку я з'ясував, що забув удома щоденник. І щоуроку мене за це вичитува¬ли. Потім симпатична дівчинка з 5-Б назвала мене таким словом... Навіть і по¬вторювати не хочеться яким. У мого однокласника був День народження, і він усіх пригощав цукерками, а мені не вистачило! Потім у мене раптом так силь¬но заболіло горло, що на уроці історії я не зміг вимовити ані слова. Ну й одер¬жав «одиницю». Нарешті, повертаючись додому, я впав на рівному місці. З'ясу¬валось, що наступив на власний шнурок, що розв'язався. Я мало не заплакав з розпачу! Ні, не варто більше жити!

Вдома мене зустріла мама. Побачивши моє нещасне обличчя і почувши мою сповідь, вона просто сказала: «Не тужи! У житті бувають такі дні. Та не в тебе одного. Завтра все буде інакше!» Після таких слів горло у мене чомусь перестало боліти. Я тепер точно знаю, що мама — мій найкращий друг.

Дійсно, назавтра все було інакше.