Піснею до серця, серцем до народу (твір-розповідь)

«С песней — по жизни», — це про українців! Недарма ж український на¬род вважається найспівучішим. Та й пісня наша наймелодійніша, найзавзятіша, найзадушевніша. Народна пісня є невід'ємною частиною українського буття та національної обрядовості.

Українець, де б він не був, що б не робив, усюди співає. З піснею народжу¬ється, з піснею й в останню путь йде.

Життєва дорога кожного починається з тихої, ніжної маминої колискової, яка, немов оберіг, повисне в повітрі тонкою струною, оберігаючи немовля від усього недоброго.

«Ой у полі та й женці жнуть», — долинає з усіх закутків сільського поля — то українець співає, щоб швидше снопи в'язалися та веселіше працювалося. А вве¬чері то біля одного двору, то біля іншого зривається дівоча пісня й лине кудись далеко, у липовий гай, де соловейко її переспівує.