Чи завжди вчитель має рацію? (допис у газету)

Нам задали додому вивчити напам'ять вірш О. Пушкіна «Зимовий ранок». Наступного дня цілий урок ми по черзі читали його напам'ять. Я прочитав пер¬ший, і хвилин п'ятнадцять потому мені стало нудно слухати одне й те саме. І я знайшов собі забаву — зробив із паперу невеличкий літак, потім другий.

За десять хвилин мені знову стало нудно. І я непомітно кинув один папе¬ровий літак у бік вікна. Літак вилетів на шкільне подвір'я. З другим літаком вийшло не так вдало — він приземлився просто на учительський стіл. Оксана Володимирівна страшенно розсердилася і закричала: «Неподобство! Хто це вчи¬нив?!» Я не боягуз. Я встав і сказав: «Це я. Але не треба так голосно кричати».

Що сталося далі, неважко здогадатися. У школу викликали батьків. Удома мені прочитали справжню лекцію про правила поведінки. І мені ще довелося вибачатися перед Оксаною Володимирівною.

Але давайте розберемося. Чи такий я вже й не правий? По-перше, не можна так нудно проводити уроки. Навіть я це розумію. По-друге, не можна кричати на людину. Стародавні греки казали: «Юпітере, ти сердишся — отже, ти не пра¬вий». Навряд чи вони помилялись. Скоріше за все, помилилась Оксана Володи¬мирівна. Хіба вчитель завжди має рацію?