У кожного свій смак (допис у газету дискусійного характеру)

Кажуть, у кожного свій смак. Особисто мені не дуже подобаються «програм¬ні» твори. Я полюбляю «легке чтиво».

Мене цілком задовольняють романи та фільми про Джеймса Бонда. Герой Яна Флемінга навряд чи потребує докладних коментарів. Ім'я Джеймса Бонда сьогодні стало загальною назвою, хоча часто його вимовляють з іронічним відтінком.

Англійський розвідник Бонд і його колега Алманова повинні зірвати акцію «ворога», яка може стати початком третьої світової війни. Обоє потрапляють у за¬паморочливі ситуації. Один, ризикуючи своїм життям, справді робить багато чого для того, щоб зірвати ворожі плани. Друга ж — не приший кобилі хвіст або в кра¬щому випадку «воює у постелі». Врешті-решт загрозу ядерної війни відвернено. Британія виступає поборником миру в усьому світі. Щоправда, СРСР у фільмі відводиться роль третьорядної держави. Не можу сказати, що мені це до вподоби. Це схоже на політичну пропаганду. Мені не подобається політика. Як на мене, нею займаються люди, котрі ні до чого іншого не здатні. Тобто не здатні виробля¬ти якісь матеріальні чи духовні цінності. Іншими словами, не вміють працювати.

Мабуть, ніхто не буде зі мною сперечатися, що в образі Джеймса Бонда є по¬літичний зміст. Але це мене не обходить. Якщо написано добре, якщо фільм за¬цікавлює, тоді чому ж це не можна назвати мистецтвом?