Хліб у звичаях і повір'ях (твір-роздум)

«Хліб — усьому голова», «Зустріти хлібом-сіллю», «Паляниця — хлібові се¬стриця». Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставились до нього як до свя¬тині. Щодо хлібу існує багато повір'їв, які у давнину мали як практичний, так і ритуально-магічний зміст. Наші пращури пильнували, щоб хліб не падав додолу. А якщо раптом упаде, то одразу піднімали, обтирали, перепрошували, цілували і з'їдали. Вважалося, якщо так не зробити, то родина зазнає страшенних збитків. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було через нього переступати. Треба було підняти, обтрусити й покласти на видному місці — птахам. За гріх вважалося навіть надкусити та недоїсти шматок. Перший хліб нового врожаю давали потроху собаці чи котові.

На жнива виконували особливий обряд. Називався він «свято першого сно¬па». Сніп пшениці, заквітчаний стрічками, несли селом, і кожний, хто стрічав процесію, низенько їй кланявся.

Окремо хочеться сказати про роль хліба на весіллі. Весільний хліб (коровай) треба швидко з'їсти, щоб не засох, бо в молодих «життя всохне». А чи знаєте ви, що для того, щоб спекти весільний коровай, запрошувались спеціальні люди — жінки, що мають гарну сім'ю, і борошно вони приносили своє. Не менше 7 жі¬нок брали участь у випіканні хліба.

Крихти зі столу ніколи не змітали на долівку, ретельно збирали і віддавали птахам, а крихти свяченої паски — худобі.

Ось такі повір'я існують в українського народу споконвіку. Тож давайте про¬довжувати традиції вшанування святого хліба.