Біля Кара-Дагу (твір-опис)

Я вважаю, що найкрасивіше місце в Криму — біля Кара-Дагу. Море там синє-синє і дивовижно прозоре. Я пірнала тільки з розплющеними очима, ди¬вилась на таємничі водорості, на швидкі рухи різнокольорових рибок...

Були ми й на Біостанції. Там є величезний дельфінарій з дельфінами та мор¬ськими котиками. Це правда, що дельфіни розуміють людей і самі розмовляють. Дельфін Малюк, котрого ми особливо полюбили, завжди виконував наші про¬хання: обертався у воді, підстрибував, хапав на льоту рибу. Іноді щось довго нам «розповідав». Якщо був чимось незадоволений, плив від нас геть і не з'являвся, хоча ми й ласкаво його підзивали. А пливучи від нас, обов'язково оббризкував нас водою з ніг до голови.

У Тихій бухті побудоване містечко у ковбойському стилі. Де ковбої, там і коні. Нам часто дозволяли їздити верхи. Гадки не мала, що коні — таке диво! Це незвичайно красиве видовище, коли кінь купається! Мені ще й до сьогодні це іноді сниться.

А яке щастя сидіти на березі та слухати море! Дивитись, як темнішає профіль Кара-Дагу, як повільно згасають фарби моря.

Наступного року я обов'язково знову поїду до Коктебеля.