Музей радощів і сліз (твір-роздум - фантазія)

Як багато у світі різноманітних музеїв. Але, якби моя воля, я відкрив би ще один — музей «Радощів і сліз». Серед його експонатів я повісив би банку з на¬писом: «Сльози, які пролила волейбольна команда дівчат 8-А, що програла ко¬манді 8-Б». Або вивісив би щит: «Для пробивання дозволу на багатоденний ту¬ристський похід».

У музеї я виставив би кеди чемпіона школи зі стрибків і дитячі черевики од¬нієї дівчинки, в яких вона вперше прийшла до школи. У цьому музеї була б спе¬ціальна кімната для «астролога». Він сидів би на східній кулі зі строкатої тка¬нини. І витягував би з лотерейного барабана для кожного, хто побажає, його «долю». Це могли б бути афоризми. Наприклад, такі:

«Я не Бог, я мушу щось робити» (Б. Шоу).

«Гарячкуваті люди відхідливі» (приказка).

«Лінощі, як іржа, роз'їдають швидше, ніж. праця виснажує» (Б. Франклін).

«Що людина розумніше і що чуйніше в неї серце, то більше вона помічає добра в інших людях» (Б. Паскаль).

«Не треба навіть жартома брехати і лестити. Хай кожен думає про тебе, що йому завгодно, а ти будь таким, який є насправді» (В. Бєлінський).

«Не знаєш, хто я, не знаю, хто ти.

Дивно: як ми до сьогодні не знали одне одного.

Побудуємо ж міст між двома, що одне одного не знають!» (Р. Тагор).

Ось такий музей «Радощів і сліз» я хотів би відкрити у нашій школі.