Учитель, перед іменем твоїм...

Учитель! Горде і славне звання. Праця вчителя споріднена з працею хліборо¬ба й будівельника — із зернини добра й справедливості вирощує він душу люди¬ни, із цегли знань складає наш розум.

Чого вчили нас учителі? Математики, фізики, географії, біології. Вони роз¬вивали нашу увагу, пам'ять, уяву. Вони намагаються допомогти нам знайти свій шлях у житті. А головне — своїми справами і своїм словом учили найважчої на світі науки — бути людьми.

Є таке слово — подвижник, у ньому сполучаються два дуже важливі понят¬тя: «двигати» і «подвиг». Вони й виражають суть праці вчителя, котрий веде нас крізь роки дитинства, отроцтва, юності, здійснює щоденний, часом непомітний, подвиг — віддає нам свої знання, вкладає в кожного часточку свого серця.

Учитель одним із перших на практиці знайомить дітей з такими поняттями, як обов'язок, необхідність, почуття відповідальності, вміння підпорядковувати особисті інтереси колективним. Учитель є наставником і старшим товаришем учнів, найближчою і найдорожчою людиною після батьків, до нього звертають¬ся вони зі своїми радощами і прикрощами, з конкретними планами і мріями. Образ Учителя залишається в пам'яті на все життя, слова подяки виливаються в пісні та вірші.

Твій добрий зір в моїй уяві лине...

Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,

Ти вчив любити подвиги людини,

Красу труда й безсмертний рідний край.

(В. Сосюра, «Учитель»)