Плекаймо рідну мову

Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, збері¬гає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: «Коли зникає мова — народу нема більше!»

Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десят¬ків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільни¬ми поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найваж¬ливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.

Для того, щоб мова могла прийти нам на допомогу, ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії «Мова»:

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Заглиблюючись у таємницю мови, ми засвоюємо золоті скарби народного досвіду й виховуємо в собі творчу особистість. Яка радість чекає кожного, хто відчув глибину слова, серцем і розумом усвідомив необхідність його постійного вдосконалення, пізнав щастя духовності. Справді, щасливий той, хто пізнав у дитинстві чари рідного слова, виховав у собі жагу пізнання й зберігає її протя¬гом цілого життя. Поетеса Л. Забашта згадує:

Прийняла я дарунок від нені — то мова,

Тому скарбу ніколи не скласти ціни.

А талановитий український поет М. Рильський знайшов надзвичайно про¬никливі слова про неперевершену геніальність народу:

...Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово — це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Справді, народ — учитель, який головну мету виховання і навчання вбачає в тому, щоб навчити кожного бути насамперед людиною. Відчуття магічної сили слова стало першоосновою для появи людини як носія розумного і творця ду¬ховного на Землі.

Сьогодні ми повинні збагнути необхідність опанування всіма таємницями рідної мови й по-справжньому захопитися мистецтвом слова. Сучасники, будь¬мо гідними мудрості пізнавати мовні скарби, утверджувати в собі рідне слово і в слові веселому, доброму утверджувати себе.