Книга - скарбниця надбань людства

Якщо сучасна людина знає легенди та історію народів, які давно щезли, їх закони, філософію та науку, якщо твори античних письменників дійшли до на¬щадків та стали початком, витоком європейських літератур, то відбулося це тіль¬ки тому, що слово усне перетворилося на Письменне Слово. Воно викарбувало людську пам'ять і пронесло те, що пам'ять зберегла, крізь час.

Пожежі та потопи, землетруси та війни, виверження вулканів, які поглинули міста та квітнучі провінції, зміна формацій і релігій, нашестя варварів, релігій¬ний та політичний фанатизм винищували книгу. Але знищити її не змогли.

Значить, є у книзі те, що не дає їй загинути, є та магічна сила слова, яка пе¬реживає тисячоліття.

Про це замислювались та писали у всі часи. Це і зараз цікавить і письмен¬ників, і читачів.

Сократ був проти Записаного Слова, але ніколи не дійшли б до нас думки Сократа, якби їх не записали його учні. «Ліками від людської немочі» назвав письменник Іоанн Солсберійський багато століть потому книги.

За більш ніж дві тисячі років, які пройшли з часів Сократа та Платона до наших днів, від рукописних сувоїв до напечатаних у друкарні книжок, змінюва¬лось, звісно, і ставлення до книги, розуміння її місця у житті, її соціальної, ду¬ховної, естетичної та філософської ролі.

Воно й не могло бути однаковим, наприклад у Афінах за часів Платона, де, хоча й було багато освічених людей, які зналися на науці та мистецтві, осно¬вною формою здобуття знань було усне спілкування, та в елінистичну епоху, коли книга стала необхідним джерелом здобуття знань про світ, який розширив¬ся (проникнення греків далеко на Схід). Ця історична потреба у книзі і породи¬ла безліч книг. Виникли неперевершені центри науки та культури — Александрійська та Пергамська бібліотеки. Александрія стала науковим та видавничим центром, де книгу досліджували, вивчали, звідки переписані книги розповсюди¬лись усім цивілізованим світом.

У Даньому Римі, наприклад, у II—І століття до н.е. книгозбирання було роз¬повсюдженим захопленням, у самому Римі та в інших містах з'явилась безліч бібліотек {власних та публічних), у часи ж раннього середньовіччя християн¬ство знищувало античну літературу як «язичницьку». Але для письменників, які жили у різні часи, книга завжди була мудрістю людства, літописом цивілізації, вона увічнювала діяння людей, давала нащадкам знання та художній досвід по¬передніх поколінь.

Книги — кораблі думки, які мандрують хвилями часу і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління. (Ф. Бекон)

Книги з давніх-давен і до сьогодні дарують безліч прекрасних вражень справ¬жнім поціновувачам, але існують люди, для яких книжки — це тільки красиві палітурки, які прикрашають оселю. Петрарка вважав збирання книжок «не зара¬ди їх справжньої цінності, а заради корисливості» за небезпечне лихо.

Книга — це невичерпне багатство, вона допомагає наочно уявити собі жи¬вий світ людей, які жили тисячу або дві тисячі років тому, світ дуже далекий, але, водночас, у чомусь і близький нам духовно.