Чи то правда, що час - гроші?
Про цю тотожність нам вже не раз казали різними мовами. Згадується відо¬мий вислів: «Ти сказав, і я тобі повірив, ти повторив — і мене взяв сумнів, ти сказав втретє, і я зрозумів, що це брехня».
Час — це гроші? І я згадую Ґобсека, який мертвими очима вдивляється у ка¬мінний попіл, де заховані золоті монети, які не продовжили його до життя ані на мить.
Можна обернути час на гроші, це правда. Існує багато професій, де сплачу¬ють за відданий роботі час. Але навіть коли сплачують за результати праці, від кількості виробленого, все одно платять за час, відданий цій роботі. Отже, якщо який-небудь Кирпич (це, як усі знають, з кінострічки «Місце зустрічі змінити не можна»), поцупивши гаманця з грішми, насправді вкрав не гроші, а час чи¬йогось життя, привласнив його, «зекономив» для власної потреби.
А люди, які працюють, перетворюють на «різнокольорові папірці» щонай¬менше третину свого життя, вісім годин щодоби. Мені скажуть, що від праці маємо моральну втіху. Може й так, але здебільшого працюють заради грошей. Мільйони людей щоранку виходять з дому, їдуть електричками, машинами, тро¬лейбусами, йдуть пішки, прямують на роботу і до шостої-сьомої години вечо¬ра їхнє життя не належить їм. Отримавши гроші за «продане» життя, вони знов витрачають свій неповторний час на пошуки менших цін, вистоюють черги на розпродажах. А життя тим часом спливає... Хотів написати «як вода у річці», але це порівняння не було б правильним. Вода в річці тече й тече собі століттями, а життя спливає, як вода з пригорщі... І залишаються тільки оті «папірці».
Таким чином, повторюся, час можна перетворити на гроші, хоча такий «чейндж» насправді несправедливий і неправильний, бо не має зворотного про¬цесу. Отже виходить, що це — не тотожність.
Уявіть що ми беремо гроші й обмінюємо на додаткові роки життя... Якби ж то! За гроші не можна купити багато чого — таланту, хисту до чогось, родинно¬го щастя, втраченої честі. Не можна купити кохання і віри, бо завжди ятритиме душу квола, проте нескінченна думка: мене чи мої гроші так палко обіймають. За гроші взагалі нічого не можна купити, крім речей, яких насправді людині треба не так уже й багато. Робінзон на своєму ненаселеному острові дивився на монети, як на непотрібний мотлох. Паперові гроші, виходячи з обігу, пере¬творюються на забавку для колекціонерів... але найбільша вада грошей у тому, що вони не додають, а відбирають життя: найкращі години свого короткого пе¬ребування в цьому світі віддаємо не радості спілкування з природою, з іншими людьми, а гонитві за грішми. Які, як тільки зараз сказано, не можуть дати лю¬дині справжніх життєвих цінностей: розуму, добра, любові...
На що ж ми витрачаємо життя, його неповторний час?
Хіба ми не дурні?